10.4 Інформаційний простір в умовах соціально-економічної трансформації українського суспільства.

Процес соціально-економічної трансформації, який здійснюється в українському суспільстві, потребує всебічного аналізу особливостей економічного розвитку. Однією з цих особливостей є формування й функціонування інформаційного простору в економіці країни.

Інформаційні потоки кардинально впливають на всі аспекти економічного розвитку, докорінно змінюють характер конкуренції держав на світовій арені. Український дослідник В. Іщук зазначає: «Глобалізація, прискорене зростання трансформаційних компаній загрожує національним державам новітньою фор­мою мобільного економічного імперіалізму, який дедалі впевненіше захоплює ринки збуту, через ЗМІ і культуру нав’язує свої правила гри, цінності та світогляд. Фільтрація інформації, сконцентрованої в англомовному світі, призводить до того, що посткомуністичні країни, з одного боку, відходять від встановлених рівноправних відношень у царині інформатики й обмі­ну інформацією, а з іншого - стають об’єктом масової культурної і світоглядної експансії, а отже, й експансії іноземного капіталу».

Інформаційні суспільства Заходу інколи пагубно впливають на розвиток економіки України та інших країн СНД, формуючи їхній негативний імідж. Головною причиною такого процесу є низький рівень розвитку інформаційних технологій у пострадянських республіках - нині суверенних державах.

Тому формування сучасного інформаційного простору й утвердження нових інформаційних технологій в економіці, як і в інших сферах життєдіяльності українського суспільства, є одним з найголовніших завдань створення, функціонування та розвитку системи ПР в нашій країні.

Функціонування сучасної економіки, глобальні трансформаційні процеси в ній, утвердження ринкових відносин потребують адекватних інформаційних, організаційних та управлінських технологій, адекватної інфраструктури і, врешті, нових сегментів світового ринку.

У нашій країні, як і в інших країнах СНД, інфраструктура й технології інформаційного суспільства, які виникають і виникатимуть, мають не лише запозичені в розвинених країн необхідні елементи своєї структури, а й національні своєрідні характеристики. При цьому слід зазначити, що комерційний інтерес у більшості випадків все-таки переважає національно-державний егоїзм, а особливо коли йдеться про інформаційне суспільство як суспільство знань, інтелектуалізму, культури, демократії, глобалізму. Елементи інформаційного суспільства активно проникають в Україну.

З огляду на це політику й економісту слід усвідомлювати, що відбувається процес входження нашої країни до європейського інформаційного простору, який включає територіально розподілені й об’єднані між собою засоби телеко­мунікації, автоматизовані бази даних, програмне забезпечення функціонування комп’ютерних комплексів, лінгвістично-термінологіч­ну основу розвинених країн Європи, нормативно-правову базу використання інформаційних потоків, наукові досягнення в галузі соціально-гуманітарних та економічних наук, тобто всі складові інформаційного простору.

Різноманітні процеси, що відбуваються в межах соціально-економічної та політичної трансформації українського суспільства, потребують приведення їх у відповідність з національною специфікою та інтересами. При цьому слід усвідомлювати, що єдиної технології трансформаційних соціально-економічних і політичних змін не існує. Тому в реальному житті потрібно орієнтуватися на унікальну систему відносин і взаємодії на рівних основах між спільнотами й суб’єктами конкретного суспільства, пам’ятаючи, що дедалі більше розвиватимуться інтегровані зв’язки, перетворюючи суспільство і цивілізацію на одне ціле.

Рис 10.1 Інформаційний простір України

Таким чином, одним з найважливіших завдань сучасного розвитку України є формування динамічного інформаційного простору, наповненого новітніми інформаційними технологіями, що ґрунтуються на сучасних досягненнях науки і техніки.

Повномасштабну реалізацію цього завдання покликані забезпечити державні законодавчі нормативні акти, передусім Закони України «Про Національну програму інформатизації», «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», Концепція національної програми інформатизації та ін.

Керуючись цими документами, можна визначити такі основні напрями інформаційного розвитку України:

- правове визначення, формалізація і стандартизація рівноправних інформаційних відносин;

- удосконалення і демократизація (ЗМІ), як державних, так і громадянського суспільства;

- сучасне інформаційне забезпечення усіх рівнів системи національної освіти України;

- розвиток українського сегмента Інтернету як визначального засобу впливу на масову свідомість;

- формування інформаційної політики держави і громадянського суспільства на синергетичній методологічній основі як механізму органічної, рівноправної взаємодії суспільства і влади;

- утвердження й широке використання нових інформаційних технологій як чинника забезпечення сталого економічного, соціального і політичного розвитку;

- підвищення раціональної відкритості економіки, політики і соціальної сфери за допомогою інформаційних засобів;

- створення й розвиток національної системи книговидання;

- залучення механізмів інформатизації як основи системно-синергетичного моделювання і прогнозування економічної, фінансової, соціальної, військової, політичної та духовно-культур­ної діяльності.

Україна створює свій національний інформаційний простір в дуже складних умовах, що характеризуються передусім наявністю застарілих підходів, нерозвиненістю законодавчої бази, недосконалістю інформаційних технологій тощо. Тому дуже важливим напрямом розвитку інфор­маційного простору України є правове визначення і стандартизація інформаційних відносин у нашому суспільстві та світовому співтоваристві.

Поняття «інформаційне законодавство України» охоплює всю систему нормативно-правових актів, ухвалених Верховною Радою України у формі законів та постанов нормативного змісту, якими регулюються суспільні відносини щодо інформації, її змісту, використання та відповідальності суб’єктів (організації) та об’єктів (цільових аудиторій) інформаційних відносин.

Інформаційне право - це суспільні відносини щодо інформації, які знаходять вираження в нормах, визначених законом на публічно- та приватно-правовому рівнях. У вузькому розумінні інформаційне право - це різноманіття прав і обов’язків конкретних учасників суспільних відносин щодо інформації як об’єкта суспільних відносин.

З метою формування сучасного інформаційного законодавства на сьогодні в Україні Верховною Радою України ухвалено такі закони:

1. Конституцію (Основний Закон України), що закріплює право громадян на вільний доступ до інформації.

2. Закон «Про інформацію», в якому містяться норми щодо свободи інформаційного обліку між суб’єктами суспільних відносин;

3. Закон «Про власність», яким регулюються економічні відносини між суб’єктами економічних відносин;

4. Закони «Про зв’язок», «Про рекламу», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», «Про телебачення і радіомовлення», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про звернення громадян» тощо. Ці закони активно сприяють і забезпечують формування інформаційного права в Україні як сукупності норм різних галузей права, передусім економічного, соціального, політичного, що регулюють відносини, пов’язані з інформацією, інформаційними технологіями та комунікаціями.

Інформаційне право ґрунтується на засадах відкритості, прозорості в діяльності державних установ та юридичних осіб громадянського суспільства, гарантованості інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави.

Отже, в Україні прийнято і введено в дію державно-правові та програмні документи, які забезпечують формування національного інформаційного простору України. Триває розробка нових та вдосконалення наявних державно-правових документів, спрямованих на розвиток інформатизації та якнайповніше забезпечення потреб населення і державних органів у своєчасній і достовірній інформації - найважливішому елементі системи зв’язків з громадськістю.

У 90-ті роки ХХ - на початку ХХІ століття українське суспільство засвідчило прагнення перетворити соціальну систему з тоталітарної на демократичну та переконалося в тому, що соціально-економічну, політичну і духовно-культурну трансформацію можливо здійснити лише шляхом мобілізації духовно-моральних сил усієї нації, а отже, лише за наявності розвиненої ПР-системи, у якій вільне слово і дум­ка, своєчасна і об’єктивна інформація відіграють дуже важливу роль. Процес модернізації суспільства передбачає урізно­манітнення джерел інформації і взаємодію інформаційних поколінь.