3 Державне регулювання та підтримка інноваційної діяльності
3.1 Основні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні
Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється відповідно до постанови Верховної Ради України «Про концепцію науково-технічного та інноваційного розвитку України» від 13.07.1999р. № 16-XIV та закону України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002р. № 40-IV.
Головною метою інноваційної політики в Україні є утворення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення розвитку і використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних еколого-чистих, енергозберігаючих технологій, виробництва нових конкурентноздатних продуктів.
Реалізація основної мети державної підтримки інноваційної діяльності здійснюється шляхом:
Орієнтації підприємств на інноваційний шлях розвитку;
Визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
Формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;
Підготовки кадрів у сфері інноваційної діяльності.
3.2 Приоритетні напрямки державної підтримки інноваційної діяльності
Найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки є:
у сфері наукового розвитку - стимулювання фундаментальної науки, прикладних науково-дослідних робіт, вищої освіти; рішення проблем здоров'я людини і її екологічної безпеки, інформаційного і матеріального забезпечення наукової діяльності;
у сфері технологічного розвитку - забезпечення умов для високопродуктивної праці, розробка ресурсозберігаючих технологій, розробка сучасних технологій для агропромислового комплексу; захист здоров'я людини;
у сфері виробництва - створення наукомістких технологій; утворення інкубаторів, технопарків, впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів;
у сфері фінансово-банківської діяльності - стимулювання утворення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування.
Реалізується державна політика інноваційної діяльності через надання пільгового податкового та пільгового митного режиму.
Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів. При цьому амортизація основних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю нульового значення.
Митне регулювання: 50% від діючої ставки оподаткування.
3.3 Державне регулювання наукової діяльності
Організація і керування науково-технічною діяльністю здійснюється на державному рівні, а також на рівні галузі, чи компанії, фірми. Основні функції, форми і методи державного регулювання наукою представлені на рис. 3.1.
Державне регулювання наукою здійснюється, зокрема, організаційно-економічними методами за умови мінімального втручання в рішення наукових і технічних проблем. Обов’язковою умовою є створення необхідної правової бази, що відповідає законам і нормативним актам, які регулюють наукову діяльність в умовах ринкового господарства.
Регулювання і керування науково-технічною діяльністю на рівні галузі, чи компанії, фірми здійснюється:
адміністративно-господарськими методами;
програмно-цільовим керуванням;
ініціативним керуванням.
Адміністративно-господарська форма керування припускає наявність науково-дослідного центру під загальним керівництвом. Завданнями таких центрів є: керування дослідженнями, розробка і виробництво технічних нововведень, збут нової продукції. Після реалізації поставлених задач науково-дослідні центри можуть ліквідуватися.
Програмно-цільове керування НДДКР припускає роботу учасників програми у своїх організаціях і узгодження спільної діяльності з центру керування – головного інституту. Програмно-цільове керування знайшло найбільш широкий розвиток у таких галузях, як електроніка, робототехніка, комп’ютерне виробництво та ін.
Ініціативна форма організації і керування НДДКР складається з консультативної і адміністративної допомоги окремим підприємцям, ініціативним групам і малим фірмам у створенні, виготовленні й освоєнні нововведень і фінансування робіт.
Закордонна практика підтверджує високу ефективність ініціативних методів керування розвитком науки і техніки. Так, обстеження, проведені в США, показали, що на один долар, вкладений у НДДКР, малі ініціативні фірми з чисельністю зайнятих до 300 чоловік реалізують у 24 рази більше нововведень, чим великі корпорації з чисельністю працюючих порядку 10 тис. чоловік.