13.2 Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень

Економіко-фінансові і соціальні проблеми науково-технічного прогресу багато в чому залежать від організації виробництва і праці. Сутність організаційних процесів складається в удосконаленні та розробці нових методів і форм організації виробництва, праці і механізму керування економікою.

Організаційним процесам притаманні наступні особливості:

1. організаційні інновації не створюють нових технологічних процесів, а лише забезпечують максимальне використання можливостей НТП;

2. удосконалювання організації виробництва і праці забезпечує зменшення витрат робочого часу і простоїв устаткування;

3. впровадження нових організаційних заходів, в основному, не вимагає додаткових капітальних вкладень, у той час як реалізація технічних інновацій зв'язана зі значними матеріальними і фінансовими витратами.

Організація виробництва являє собою комплекс заходів, що забезпечують з'єднання праці із засобами виробництва, і вирішує наступні задачі:

1. усуває диспропорції і вузькі місця у виробничому процесі;

2. забезпечує раціональну структуру цеху і підприємства в цілому;

3. удосконалює планування ділянки (цеху), розміщення устаткування і підготовку виробництва;

4. забезпечує оптимальне сполучення потужності і пропускної здатності основних і допоміжних господарств, зв'язує їх у єдиний виробничий процес;

5. удосконалює діючі і розробляє нові системи керування якістю продукції і технічним розвитком підприємства.

Складеним елементом організації виробництва є організація праці, задача якої складається в створенні сприятливих умов для використання досвіду, навичок і кваліфікації працюючих з метою досягнення високої продуктивності праці. У комплексі задач організації трудових процесів входить:

1. визначення чисельності трудящих, підбор, підготовка і розміщення кадрів;

2. поділ і кооперування трудових операцій;

3. оснащення робочих місць засобами механізації, автоматизації і різних пристосувань;

4. нормування праці;

5. організація зарплати і розробка методів матеріального і морального стимулювання праці та ін.

Для забезпечення оптимального керування організаційним процесом важливе значення має добір прогресивних змін в організації виробництва і праці.

До основних сучасних тенденцій інноваційного розвитку організаційних процесів відносяться:

1. прискорення темпів реструктуризації, деконцентрації, конверсії і диверсифікації з метою обмеження монополізації виробництва;

2. забезпечення безперервності і гнучкості виробництва шляхом широкого використання автоматичних ліній, робото-технічних комплексів, організації безупинних процесів (наприклад, у чорній металургії – поєднання безупинного розливання сталі і прокатки в єдиний безупинний процес);

3. розвиток колективної організації роботи, удосконалювання систем оплати і стимулювання результатів праці;

4. формування нових типів кооперування наукових і проектних організацій з виробництвом у виді науково-технічних комплексів, інженерних, сервісних і монтажно-налагоджувальних центрів;

5. удосконалювання системи підбора кадрів, підвищення їхньої компетентності, відповідальності і виробничої дисципліни.

При оцінці ефективності організаційні процеси можна умовно розділити на дві групи. До першої групи відносяться організаційні нововведення, що зв'язані з додатковими капітальними і поточними витратами; до другої - нововведення, що не потребують капітальних вкладень.

Методика розрахунку і критерії економічної ефективності першої групи організаційних нововведень (реструктуризація, деконцентрація, конверсія, диверсифікація виробництва) є такими ж, як і при оцінці технічних інновацій.

Ефективність «безвитратних» організаційних рішень (упровадження бригадної системи оплати праці, удосконалювання системи керування виробництвом тощо) визначається економією поточних витрат, ростом продуктивності праці, підвищенням рівня життя трудящих тощо. У кожному конкретному випадку використовуються ті чи інші оціночні показники.