11.3 Лізинг як форма відновлення техніко-технологічної бази підприємства

Лізинг – це особливий вид оренди машин, установок, обчислювальної техніки і інших елементів основних фондів крім землі, лісів, копалин тощо. Найбільш широке поширення одержав фінансовий лізинг із повною окупністю орендованих елементів.

Лізинг ототожнюється, як правило, з банківським кредитом. Подібними позиціями в цьому випадку є: відношення до права власності, терміновість і зворотність позикових коштів. Відмінність складається в розмірах і періодичності виплат позикових платежів.

При лізингу погашення довгострокових зобов'язань здійснюється не у виді щомісячних платежів, а у виді повної суми амортизаційних відрахувань від вартості лізингового майна. Це визначає принципово новий розподіл ризиків комерційних операцій, при якому значно підвищується гарантія повернення позикових коштів.

Організаційно-правова основа лізингових операцій базується на Законі України «Про лізинг». У договірних зобов'язаннях по лізингу вказується:

• найменування сторін;

• об'єкт лізингу;

• період дії договору;

• розмір, склад і графік оплати лізингових операцій;

• умови переоцінки лізингового майна;

• умови експлуатації, обслуговування і повернення об'єкта лізингу;

• права і відповідальність договірних сторін;

• дата складання договору.

Вартість лізингу визначається терміном оренди, системою розрахунків амортизаційних відрахувань, залишковою вартістю устаткування до кінця терміну оренди.

У якості вихідних при визначенні ефективності лізингових операцій використовуються наступні дані:

• закупівельна ціна устаткування;

• процентні ставки по довгостроковому кредиті;

• тривалість дії договору;

• періодичність орендних платежів;

• метод нарахування амортизації;

• величина викупу по залишковій вартості.

Загальна сума лізингових платежів містить у собі: амортизаційні відрахування від вартості об'єкта лізингу, комісійну нагороду, оплату додаткових послуг лізингодателя та інше.

У процесі підготовки і реалізації договору застосовуються різні методи розрахунку суми лізингових платежів:

• метод фіксованої суми – платежі здійснюються рівними частками протягом діючого договору;

• метод авансу – передбачає авансову оплату лізингових операцій і виплату залишку платежів відповідно до умов договору.

Оплата лізингових операцій включається в собівартість продукції, що, з одного боку, зменшує ступінь ризику операцій і податкові платежі, а, з іншого боку - збільшує виробничі витрати і, за інших рівних умов, зменшує величину прибутку.

Ефективність лізингу визначається порівнянням вартості придбання устаткування за рахунок кредиту банку з витратами на лізингову оренду аналогічного устаткування. Співвідношення цих величин з урахуванням основних обмежень виражаються наступними залежностями:

Р_о = С+ЛП+Д (11.1)

Р_о≤ Р_к (11.2)

ЛП≤С₁ (11.3)

де Р_о – ціна реалізації продукції з урахуванням лізингових платежів;

Р_к – ринкова ціна продукції

С – собівартість продукції без обліку лізингових платежів;

ЛП – абсолютна величина лізингових платежів;

Д– очікувана (мінімально необхідна) прибутковість продукції;

С₁ – витрати на придбання об'єкта за рахунок кредиту банку.

Якщо обмеження виконуються, то здійснення лізингової угоди є ефективної, у противному випадку лізингова операція збиткова і від її варто відмовитися.