Тема 12. Ринок факторів виробництва

Похідний попит. Взаємозв'язок ринків продукту та факторів виробництва. Порівняння гра­ничного доходу та граничних витрат товаровиробника при спожи­ванні одного фактора виробництва. Похідний попит в умовах досконалої та недосконалої конкуренції. Зміни у попиті на ресурс. Еластичність попиту. Оптимальне співвідношення ресурсів. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку. Криві індивідуальної пропозиції праці. Рівновага фірми і галузі на конкурентному ринку. Економічна рента. Ринок праці з недосконалою конкуренцією. Попит на працю в умовах монопсонії та монопольна рівновага. Капітал як фактор виробництва. Капітал як ресурс тривалого. Рух капіталу та капітальні фонди. Попит ти пропозиція капіталу. Споживання та інвестиції. Поняття дисконтованої величини. Показники теперішньої та майбутньої вартості у прийнятті інвестиційних рішень. Попит та пропозиція капіталу. Реальна та номінальна процентні ставки. Рівновага на ринку капіталу. Формування процентної ставки як рівноважної ціни капіталу.Ринок землі. Особливості землі як фактору виробництва. Особ­ливості формування пропозиції землі та попиту на землю. Фактори впливу на попит на землю. Диференціальна земельна рента. Ціна землі як капіталізована рента.

Тема 13. Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту

Часткова та загальна рів­новага. Ефект зворотного зв'язку. Розподіл виробничих ресурсів: оптимальне розміщення ресурсів в галузі, оптимізація розміщення виробничих ресурсів між галузями (діаграма Еджворта). Крива виробничих можливостей. Парето-оптимальний розподіл ресурсів. Ефективність розподілу благ. Модель ефективного обміну в діаграмі Еджворта. Ефективність розподілу ресурсів економіки. Сукупна ефективність конкурентних ринків. Проблема справедливості та ефективності. Теорія суспільного добробуту. Максимізація суспільного добробуту.

Тема 14. Інституціональні аспекти ринкового господарства

Неспроможність ринку. Фактори неспроможності ринку. Функції держави щодо регулювання економічних процесів. Зовнішні ефекти і зовнішні витрати. Наслідки негативного та позитивного зовнішніх ефектів. Методи державного регулювання зовнішніх ефектів. Трансакційні витрати. Суспільні блага. Попит на суспільні блага та оптимізація виробництва суспільних благ. Теорія суспільного вибору. Забезпечення суспільними благами: можливість ринку і держави.

Курс лекцій

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки План

1.1. Мікроекономіка, як складова частина економічної теорії.

1.2. Предмет, об’єкт та суб’єкти мікроекономіки та основні поняття.

1.3. Методологія мікроекономічного аналізу.

1.1. Мікроекономіка, як складова частина економічної теорії

Господарську діяльність людей вивчають різні економічні науки, які мають фундаментальний (теоретичний), функціональний та прикладний характер. Мікроекономіка є однією зі складових сучасної економічної теорії –фундаментальної науки про господарство, яка охоплює широкий спектр питань й проблем взаємодії окремих господарюючих суб'єктів, а також вивчає їх поведінку на різних ринках.

Рис. 1.1. Місце мікроекономіки у загальної економічної теорії.

Створення мікроекономіки має довгу й складну історію, що бере початок від класичної політекономії, так, А. Сміт досліджує зовнішні форми прояву економічних явищ, визначає функціональну залежність багатьох величин і тим самим закладає основи теорії функціонального аналізу. Він вважав, що багатство створюється в процесі виробництва, а розподіл праці, конкуренція, ринок підвищують ефективність виробництва. Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей та Томас Мальтус. Теорія трьох факторів виробництва Ж.-Б. Сея та закон спадної доходності Т. Мальтуса досі використовуються у мікроекономіці.

Однак становлення мікроекономіки як самостійної науки припадає на кінець XIX століття, коли завершується становлення економіки з переважно ринковим механізмом її регулювання.

Створення мікроекономіки як науки пов’язують з іменами А. Вальраса (1834-1910), К. Менгера (1840-1921), А. Маршалла (1842-1924). Ці вчені-економісти незалежно один від одного й різними шляхами прийшли до створення теорії ринкової рівноваги, яка в подальшому була розвинута видатними економістами Ф. Візером в Австрії, Ф. Еджуортом й У. Джевонсом в Англії, В. Парето в Італії, Д. Кларком і І. Фішером в США. Вперше був використаний апарат математики як інструмент економічних досліджень, вперши відбулися спроби описати ринок конкурентних товарів як замкнуту систему жорстких кількісних взаємозалежностей.

Починаючи з 1933 р. – до сьогодення мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється новими відкриттями: ефект доходу та ефект заміщення, теорія недосконалої конкуренції, теорія монополістичної конкуренції, теорія ігор. Завданням мікроекономіки є формування економічного мислення для ринкових умов.

Вирішення фундаментальних задач, що стоять перед економічною системою, проводяться на мікро- та макрорівнях. Якщо макроекономіка досліджує функціонування економічної системи в цілому, то мікроекономіка аналізує поведінку окремих економічних суб'єктів. Крім того, мікроекономіка не тільки намагається зафіксувати те, що є, але і розробляє найкращі варіанти розв'язання проблем, що виникають, проблем раціонального ведення господарства.

Раціональна поведінка господарюючих суб’єктів в сучасному розумінні означає, що мета його діяльності – одержання безпосередньої матеріальної вигоди. Однак, господарюючі суб’єкти різноякісні. Так, фірма одночасно є і виробником, і споживачем, і інвестором, і власником. Тому мікроекономіка розглядає фірму в кожному із її станів окремо.

Прагнучи максимізувати власного добробуту, мікроекономічні суб’єкти приймають рішення на основі критерію «витрати-вигоди» і реалізують їх, якщо вигода перевищує витрати.

Мікроекономіка, як складова частина сучасної теоретичної економки, використовує основні категорії політекономії.