9.2. Ринкова поведінка підприємства у короткострокову періоді
За умов будь-якой ринкової структури фірма намагається максимізувати свій економічний прибуток, який вона визначає як різницю між сукупним виторгом і сукупними витратами:
Для обчислення економічного прибутку фірми потрібна інформація про ціну, обсяг виробництва і витрати. Але в умовах досконалої конкуренції ціна фіксована (задається ринком), тобто не залежить від обсягу виробництва окремої фірми. Отже, основний фактор, що визначає обсяги випуску, є витрати.
Для визначення обсягів виробництва, які дозволяють фірмі максимізувати прибуток в умовах досконалої конкуренції використовують два підходи:
1. Сукупний аналіз – порівняння сукупного доходу та сукупних витрат (модель TRTC)
2. Граничний аналіз – порівняння граничного доходу та граничних витрат (модель MRMC).
Модель trtc
(модель вибору виробником варіантів поведінки)
Для графічного аналізу сполучимо на одному графіку криву сукупних витрат (ТС) і графік валового доходу (TR) (рис. 9.3).
Рис.
9.3. Модель
TRTC
Аналіз графіка на рис. 9.3. показує, що при різних обсягах виробництва співвідношення між сукупним доходом та сукупними витрати різна:
1. TR >ТС: лінія сукупного доходу (TR) розташована вище кривої сукупних витрат (ТС) – виробництво дає економічний прибуток. Максимальний прибуток (EPmax) забезпечує оптимальний обсяг виробництва Q*, для якого відстань між кривими TR і ТС по вертикалі найбільша. Її знаходимо за допомогою дотичної до кривої ТС , проведеної ТС паралельно лінії TR. Таким чином, при обсязі Q* кути нахилу обох кривих однакові, тобто однакові кутові коефіцієнти для обох кривих:
.
Ліва частина рівняння – це граничний виторг, а права – граничні витрати.
Отже, прибуток максимізується на обсязі, для якого MR=MC.
2. TR < ТС: лінія сукупного доходу (TR) нижче від кривої сукупних витрат (ТС) – фірма матиме збитки при малих обсягах випуску продукції до Q1, а також при обсягах більш Q2.
3. TR = ТС: Точки 1 і 2 називаються точками критичного обсягу випуску, або точками беззбитковості, в цих точках криві TR і ТС перетинаються, тобто доход дорівнює витратам (фірма одержує нульовий прибуток). Виробництво за межами цих точок призведе до збитків, а будь-яке виробництво в межах цих точок критичного обсягу принесе економічний доход.
Якщо фірма прийме рішення виробляти продукцію, то вона повинна вибрати оптимальний обсяг випуску: у разі прибутковості фірмі потрібно знайти рівень випуску, який максимізує прибуток, а у разі збитковості – такий рівень, який дозволить мінімізувати збитки
Модель MRMC
Д
P
Використання граничного методу базується на висновку про те, що максимальний прибуток фірми досягає свого максимального значення, коли
MR = MC
Рис.
9.4. Умова максимізації
прибутку
Аналіз графіку на рис. 9.4 показує, що при невеликих обсягах випуску продукції (Q1) MR>MC (додача до доходу перевищує додачу до витрат), виробництво прибуткове. Якщо фірма буде нарощувати обсяги виробництва далі до Q2, то MR<MC, фірма матиме збитки. Фірмі не варто здійснювати виробництво цієї одиниці продукції, тому що вона додасть більше до витрат, ніж до доходу.
Між ситуаціями зацікавленості фірми у розширенні виробництва та у його зменшенні лежить точка рівноваги фірми А, де досягається оптимальний обсяг виробництва Q*, що забезпечує максимальний прибуток який відповідає рівності між граничним доходом і граничними витратами:
MR = MC
Це правило є загальним для усіх видів ринку досконалої і недосконалої конкуренції.
Для чисто конкурентної фірми це правило можна сформулювати у вигляді:
MR =MС = P
Таким чином, на чисто конкурентному ринку фірма розширює виробництво до точки, в якій МС = Р, тобто граничні витрати зрівнюються з ціною. У цій точці фірма досягає оптимального рівня виробництва і знаходиться у стані рівноваги, з якого не вийде, доки не зміниться ціна або витрати.
Далі фірма повинна визначить, чи варто виробляти продукцію взагалі, це можливо лише після оцінки його прибутковості.