8.3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді

Особливістю довгострокового періоду є те, що всі фактори виробництва виступають як змінні і в разі необхідності фірма має змогу збільшити або зменшити свій розмір у відповідь на потреби ринку. Найголовнішою проблемою у достроковому періоді є проблема оптимізації розмірів фірми.

Для досягнення мети – максимізації прибутку – фірма намагається збільшити масштаби виробництва так, щоб середні витрати були мінімальними. Довгострокові середні витрати мають важливе значення, тому що вони формують ціну виробника, від рівня якої залежить результат діяльності фірми, її успіх на ринку.

Між середніми сукупними витратами короткострокового і довгострокового періоду існує певний зв’язок. Крива довгострокових середніх витрат (LAC) будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат (АТС). Ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданою технологією відповідає АТС_min (нижня точка кривої середніх сукупних витрат). Якщо фірма буде нарощувати обсяг випуску за межі цієї точки за незмінної технології, середні сукупні витрати почнуть зростати, ефективність виробництва втрачається. Тому в умовах стійкого підвищення попиту на продукцію фірмі потрібно змінити технологію і потужності. Витрати на основний капітал відповідно зростуть, а підприємство перейде на нові масштаби виробництва. За цих умов фірмі необхідно відшукати для кожного технологічного рівня такий обсяг випуску, за якого середні сукупні витрати були б мінімальними.

Довгострокові середні витрати показують мінімальні сукупні середні витрати для певного рівня виробництва, якщо фірма може обирати для себе любий розмір, це буде лінія LAC, яка складається з нижніх гілок ліній АТС для кожного можливого розміру підприємства (див. рис. 8.4).

Рис. 8.4. Крива довгострокових середніх сукупних витрат

На рис. 8.4 зображено довгострокові середні сукупні витрати LAC для п’яти можливих розмірів підприємства.

На динаміку витрат у довгостроковому періоді впливає характер ефекту від зростання масштабу виробництва: зростаюча віддача від зміни масштабу виробництва, стала віддача зміни масштабу, спадна віддача зміни масштабу виробництва.

З рис. 8.4 видно, що із зростанням розміру підприємства, на кривий LAC можна виділити відрізки, які характеризують певні ефекти масштабу:

• у міру розширення масштабів виробництва від першого до третього підприємства (обсяги виробництва збільшується з Q₁ до Q₃) довгострокові середні витрати знижуються, це діє зростаюча віддача від масштабу виробництва;

• при збільшенні випуску продукції до Q₄ довгострокові середні витрати не змінюються, тобто має місце постійна віддача від масштабу виробництва, що ілюструється постійним рівнем лінії LAC;

• введення усе більших і більших потужностей (обсяги виробництва зростають до Q₅ і більш) приведе до зростання LТС, це діє спадна віддачу від масштабу виробництва.

Таким чином з точки зору мінімізації сукупних витрат, для максимізації прибутку третій варіант можливого розміру підприємства є привабливішим.

На основі вивчення ефекту масштабу вчені створили концепцію мінімального ефективного розміру (МЕР), яка допомагає встановити оптимальні розміри підприємств в окремих галузях за різних випадків ефекту масштабу.

Мінімальний ефективний розмір – це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати. Це обсяг випуску, за якого вичерпується дія зростаючого ефекту масштабу.

Формування середніх витрат підприємства залежить від специфіки галузі, ситуації на ринку, напрямів удосконалення технології виробництва тощо. На рис. 8.5 наведено три найтиповіші ситуації.

Рис. 8.5. Ефект масштабу і розмір підприємства.

Рис. 8.5.а представляє ситу­ацію, коли економія на масштабі шви­дко наростає, а далі до значних об­сягів виробництва зберігаються незмінні витрати. В такій галузі фірма досягає мінімуму середніх витрат на відносно низьких обсягах виробництва (Q₁), тому буде конкурентоспроможною поряд з середніми і великими підпри­ємствами, які мають такі ж середні витрати (на відрізку Q₁Q₂). В галузях з такими умовами фор­мування середніх витрат можуть співіснувати підприємства різних роз­мірів, вони будуть однаково ефектив­ними. Такими є галузі, що виробляють меблі, книги та ін.

Рис. 8.5.б ілюструє ситуацію тривалого зростаючого ефекту масштабу. Мінімальних витрат підприємство може досягти за дуже великих обсягів виробництва. Дрібні фірми не зможуть забезпечити таких низьких витрат, тому будуть неконкуретноспроможними і нежиттєздатними. В реальному житті такі тенденції можна спостерігати в автомобілебудівній, алюмінієвій, сталеплавильній і т.п. галузях важкої промисловості. В цих галузях виробництво може зо­середитись в одній фірмі, яка забезпечує весь попит з мінімальними ви­тратами. Така ринкова ситуація називається природною монополією.

Рис. 8.5.в представляє ситуацію, коли зростаючий ефект масштабу незначний і швидко себе вичерпує, тому мінімальний ефективний розмір фірми від­повідає невеликим обсягам виробництва. В таких галузях існує значне число віднос­но дрібних виробників, а великі фірми не будуть більш ефективними. Це – типова галузь вільної конкуренції. Сюди можна віднести хлібопекарську, швейну, взуттєву і інші галузі легкої промисловості, а також багато видів роздрібної торгівлі.

Отже, зростаючий та спадний ефект масштабу є найважливішим факторами, які визначають структуру кожної галузі і рівень розвитку конкуренції в ній.

Попередній аналіз розглядав залежність рівня середніх витрат від обсягів виробництва продукції за інших рівних умов. Проте в реальному житті на витрати впливають і цілий ряд інших факторів, наприклад, впровадження нових технологій, зміна цін на ресурси, податкові зміни. Зрозуміло, що дія цих факторів призводить до зміщення кривих граничних, середніх і сукупних витрат.

Аналіз поведінки витрат дозволяє фірмі приймати рішення відносно оптимальних обсягів виробництва продукції, що максимізують прибуток, з урахуванням особливостей конкретних ринкових форм.