3.3. Бюджетні обмеження.

Криві байдужості ілюструють один бік споживчого вибору – бажання, перевагу споживача. Щоб визначити, який кошик вибере споживач, потрібно проаналізувати його бюджет і ціни на товари.

Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача припустимо, що весь дохід споживач втрачає тільки на придбання товарів Х та У, тоді бюджет споживача буде дорівнювати всім його витратам.

Зважаючи на те, що споживач має обмежений бюджет, він може придбати обмежену кількість благ. Графічно це можна зобразити за допомогою бюджетної лінії.

Лінія бюджетних обмежень – це всі набори товарів, які може придбати споживач при фіксованій величині грошового доходу та фіксованих цінах.

Комбінація благ, які доступні для споживання, будуть лежати на цій лінії, яка описується рівнянням

,

де, І – доход споживача;

Р_Х , Р_Y – ціни відповідних благ;

Х, Y – кількість відповідних благ.

Б

Рис. 3.4. Лінія бюджетного

обмеження

юджетна лінія має від’ємний нахил – це означає, що споживач готовий відмовитись від певної кількості одного блага заради споживання більшої кількості іншого блага. Також споживач може витратити всі свої кошти на придбання товару X або товару У.

У цьому випадку граничні точки бюджетного обмеження мають вигляд:

; .

Нахил бюджетної лінії до осі Х визначається як , тобто як співвідношення цін:

Мікроекономічна модель бюджетного обмеження отримала назву «модель можливого».

Вплив змін доходу та цін на положення бюджетної лінії

1. Зміна доходу споживача (ціни не змінюються):

– зменшення доходу переміщає бюджетну лінію вліво;

– збільшення доходу споживача – вправо (рис. 3.5. а).

При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним.

2. Зміна цін на благо (змінюється реальний доход, а номінальний – незмінний):

– зміна цін обох благ еквівалентне змінам реального доходу і переміщає бюджетну лінію вправо або вліво;

– зміна ціни одного з благ при незмінності всіх інших факторів приводить до зсуву одного якогось кінця бюджетної лінії. Наприклад: зміна ціни на продукт Х викликає зсув нижнього кінця бюджетної лінії вправо, або вліво (рис. 3.5. б). При цьому кут нахилу бюджетної лінії змінюються.

а) зміна доходу б) зміна ціни блага Х

Рис. 3.5. Вплив змін доходу та цін на лінію бюджетного обмеження.

3.4. Рівновага споживача з ординалістських позицій

За ординалістською версією оптимізація споживчого вибору передбачає спільний аналіз бажань і можливостей споживача, тобто полягає у суміщенні «моделі бажаного» та «моделі можливого».

Оптимальний набір благ споживача має відповідати двом вимогам :

1. Він має знаходитися на бюджетній лінії. Будь-який набір благ нижче бюджетної лінії залишає невитраченою деяку частину доходу, яка могла б збільшити задоволення потреб. Будь-який набір благ вище бюджетної лінії не може бути куплений у рамках наявного доходу.

2. Оптимальний набір споживача має забезпечити максимально можливе задоволення потреб, тобто знаходиться на найвищій з доступних споживачу кривих байдужості.

У геометричної інтерпретації (див. рис. 3.6) задачі споживчого вибору оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії.

Рис. 3.6. Оптимізація споживчого вбору

Координати точки дотику бюджетної лінії з кривою байдужості U₂, яка найбільш віддалена від початку координат – точка А ( рис. 3.6.) – описують стан рівновага споживача.

Рівновага споживача – це стан, у якому досягається оптимальна структура покупок, тобто це набір благ, який максимізує корисність при обмеженому бюджеті. Досягнувши рівноваги, споживач не має стимулів до зміни структури споживання.

Набори В і С теж мають спільні точки з бюджетної лінією, але вони знаходяться на нижчій кривій байдужості – U₁, тобто кошик А – є вищого рівня корисності.

Можна обґрунтувати рівновагу споживача алгебраїчно. Лише в точці А, де бюджетна лінія і крива байдужості дотичні, їх нахил однаковий. Нахил кривої байдужості відображає гранична норма заміщення , а нахил бюджетної лінії – співвідношення цін . Тобто в точці рівноваги:

або

Ця рівність є рівнянням рівноваги, яка означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала однакову корисність. Або споживчий вибір оптимізується тоді, коли гранична норма заміщення одного блага іншим обернено пропорційно їхнім цінам. Це умова рівноваги споживача.

Зауважимо, що криві байдужості, гранична норма заміщення мають важливе значення не тільки в теорії споживчої поведінки, але й широко використовуються в інших розділах мікроекономіки.

Виведений принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського та ординалистського.

Отже, теорія споживчої поведінки може бути подана або в термінах кривих байдужості, коли важливі лише порядкові властивості корисності, які дозволяють ранжувати альтернативи, або в термінах функції корисності, коли кожному набору споживчих благ та послуг присвоюється числова оцінка корисності. Обидва підходи до споживчого вибору дають несуперечливі результати .