Тема 5: Соціально-середовищна реабілітація інвалідів з порушеннями слуху

План

1.Сутність соціально-середовищної реабілітації інвалідів з порушенням слуху

2.Види порушень слуху

3.Технічні засоби, що використовуються в цілях соціально-побутової і соціально-середовищної реабілітації

1.Сутність соціально-середовищної реабілітації інвалідів з порушенням слуху

Оточуючий світ з його численними об'єктами, сприйняття яких здійснюється за допомогою слуху, для осіб, що страждають глухотою, є нерідко малодоступним. Потрібні комплексні реабілітаційні заходи, для того щоб дана категорія інвалідів мала рівні можливості, такі ж як і мають здоровіші люди.

Розрізняють уроджену й набуту глухоту. Уроджена може бути спадковою або викликаної захворюваннями внутрішньоутробного періоду розвитку, резус-конфликом, або бути наслідком вживання матір'ю ототоксичних речовин під час вагітності.

Социально-средовищна реабілітація інвалідів з патологією слуху передбачає використання соціальних методів навчання, створення спеціальних виробничих умов, умов праці.

Сутність соціальної реабілітації інвалідів з порушеннями слуху полягає в пристосуванні навколишнього середовища до потреб інвалідів та у створенні умов для доступу інвалідів до інформації.

2.Види порушень слуху

Відповідно до Міжнародної номенклатури порушень, обмежень життєдіяльності й соціальної недостатності патологія слуху підрозділяється на:

- глибоке двустороннє порушення розвитку слуху й глибока двустороння втрати слуху

- важке двостороннє порушення слуху, відсутнє сприйняття мови

- средньважке порушення слуху.

- легке порушення слуху, сприймаються не всі елементи звичайної мови.

Термін «глухий» застосовується тільки до тих інвалідів, чиє слуховое порушення є настільки важким, що вони не сприймають жодних звуків.

Із усіх видів обмежень життєдіяльності для цієї категорії інвалідів найбільш значущим є обмеження здатності до спілкування.

Параметрами оцінки обмежень здатності до спілкування в осіб з порушеннями слуху можуть бути:

- здатність говорити (плавно вимовляти слова, розуміти мову, робити вербальні повідомлення, передавати зміст за допомогою мови);

- здатність слухати (сприймати усне мовлення, розрізняти звуки);

- здатність до символічної комунікації – невербальному спілкуванню: розуміти знаки й символи, й передавати інформацію мовою жестів.

Інваліди з вираженою патологією слуху зазнають певних труднощів б навчанні. Потрібні спеціальні методи у зв'язку з неможливістю одержання а також відтворення інформації через патологію комунікативних функцій. Для цієї категорії інвалідів існують спеціальні школи для глухих. Чим раніше розпочате навчання, тим більше ймовірності розвитку мови. Існують тренажери для розвитку слухового, слухо-вибротактильного сприйняття, застосовується апаратура для колективних і індивідуальних занять.

3. Технічні засоби, що використовуються в цілях соціально-побутової і соціально-середовищної реабілітації

З метою соціально-побутової й социально-средовищної реабілітації інвалідів з порушеннями слуху використовується багато технічних засобів. Серед них індивідуальні слухові апарати:

- вушні вкладиші краплевидної форми, яка максимально відповідає анатомічним особливостям слухового проходу, що дозволяє уникнути зворотного акустичного зв'язку;

- завушні слухові апарати, що приєднані до дужки окулярної оправи;

- система індивідуального прослуховування телерадіоапаратури;

- акустичний підсилювач на слухавку.

Люди, що страждають приглухуватістю, постійно зіштовхуються із проблемами адаптації до слухових вимог повсякденного життя. Для створення максимального комфорту людям із частковою втратою слуху рекомендується оснащення побутових і виробничих приміщень наступною апаратурою:

- індикатор телефонного виклику з можливістю підключення кімнатного світильника;

- слухавка з підсилювачем;

- світловий сигналізатор дверного дзвінка;

- будильник зі світловою, вібраційною індикацією;

- телефон-принтер з пам'яттю із вбудованим екраном;

У зв'язку з тим, що в основі причин набутої глухоти лежать шкідливі умови праці, у реабілітаційних цілях застосовують звукоізоляцію, вібропоглинання, дистанційне керування. Використовуються й індивідуальні засоби захисту: вібропоглинаючі рукавички, взуттям вушні шоломи.

Люди, що погано чують і глухі зазнають труднощів при користуванні громадським транспортом. Неможливість почути майбутню зупинку викликає в інвалідів психологічну напруженість.

Специфічні обмеження життєдіяльності в осіб з порушеннями слуху полягають в проблемах одержання інформації (вербальної, звукової). У зв'язку із цим глухота не тільки створює проблеми «доступу» до транспорту, скільки обмежує можливості його використання без додаткових приладів. У зв'язку із цим як реабілітаційний захід виступає інформаційне забезпечення інвалідів з патологією слуху на транспорті, оснащення транспорту для глухих, яке презентовано світловим сигналізатором зупинки й початку руху, « рядком, що біжить, » - інформацією про найменування станції маяком, що мигає.

Для діючої реалізації програм соціальної реабілітації інвалідів з порушеннями слуху представляється важливим здійснення субтитрувания суспільно значимої інформаційних і інших телепередач, випуск відеопродукції (із субтитрами), адресованої інвалідам.

Для соціальної реабілітації інвалідів з патологією слуху важливе значення має Всеросійське суспільство глухих, яке має у своєму розпорядженні широку мережу реабілітаційних установ, де здійснюється навчання, працевлаштування й заходу для соціальної інтеграції осіб з даною патологією.

У федеральному законі « Про соціальний захист інвалідів у РФ» прописані пільги для осіб, що страждають порушеннями слуху. Інваліди забезпечуються необхідними засобами телекомунікаційного обслуговування, спеціальними телефонними апаратами, інваліди забезпечуються побутовими приладами, сурдо- і іншими засобами, необхідними для соціальної адаптації. Ремонт зазначених приладів і засобів проводиться інвалідам безкоштовно або на пільгових умовах. Порядок забезпечення інвалідів технічними засобами, що полегшують їхня праця й побут, визначається Урядом РФ.