58. Історичні умови проголошення Незалежності України

У 1989-1990 в СРСР поряд з проблемами соціально-економічного характеру з усією гостротою постало питання зміни державного ладу країни. 17 березня 1991 відбувся Всесоюзний референдум з питання збереження Радянського Союзу. В Україні одночасно з загальносоюзним референдумом Верховна Рада запропонувала жителям республіки відповісти на додаткове питання: « Чи згодні ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?» За результатами голосування було зрозуміло, що громадська думка в Україні схиляється до незалежності. Почався «Новоогарьовський процес» - переговори керівників 9 республік про новий союзний договір, підписання якого планувалося на 20 серпня 1991. Але втрутилися консервативні сили, які прагнули зберегти союзну державу і не допустити ніякого її оновлення. 19 серпня1991 реакціонери здійснили спробу державного перевороту. Було створено Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС, рос ГКЧП), який заявив про свій намір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялась діяльність політичних партій, громадських організацій, масових рухів, заборонялося проводити демонстрації і мітинги, знову контролювалися засоби масової інформації, подекуди запроваджувався надзвичайний стан. Проте заколот провалився. Він висвітив реальні позиції і наміри всіх політичних сил і державних органів в Україні. Керівництво ЦК КПУ було на боці заколотників і пропонувало підтримати ДКНС. Присланий в Україну генерал Варенніков заявив, що в разі не підтримки рішень ДКНС будуть застосовані війська. Кравчук та очолювана ним президія Верховної Ради України закликали (більшість з КПУ) до спокою та витримки. Але при цьому Кравчук заявив, що будь-які зміни мають відбуватися на основі закону і немає підстав для введення в республіці надзвичайного стану. Проти заколотників рішуче виступила в Україні опозиція – представники Руху і новостворених демократичних партій, які виступили з пропозицією засудити заколот спеціальним рішенням Верховної Ради УРСР. За умов блокування Президією спроб дати належну оцінку ДКНС, демократи розгорнули широку роботу в масах. Почалася підготовка до страйку. 24 серпня 1991 Верховна Рада прийняла історичний документ – Акт проголошення незалежності України. УРСР перестала існувати юридично. З*явилась нова суверенна держава – Україна. Акт проголошення незалежності України це прагнення до національного суверенітету випробуване віками. Право самовизначення – право народу самому визначати свою долю. Акт проголошення незалежності України укр. народ прийняв,продовжуючи давню традицію державотворення в Україні з урахуванням природного права на самовизначення. Положення Акту дістали схвалення на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 (більше 90% проголосували «так»). День прийняття Акту проголошено національним святом. Цей документ великої історичної ваги, який відновив історичну справедливість, став закономірним наслідком процесу розвитку укр. народу.