3. Методичні вказівки з самостійного вивчення матеріалу і переказу теоретичних питань

Вивчати курс дисципліни потрібно по розділам і темам, які передбаченні програмою.

Читання матеріалу не повинно бути швидким. Прочитане необхідно усвідомити, важкі і незрозумілі місця відмітити, прочитати ще раз і вникнути в суть. Щоб краще запам'ятовувати навчальний матеріал, в робочий зошит заносяться всі визначення, важливі поняття, незнайомі терміни та висновки. Обов’язково поділяйте матеріал, це полегшує засвоєння пройденого. Якщо що-небудь із вивченого матеріалу не засвоєно, то не потрібно вивчати нові розділи. Незрозумілі місця, фрази, вирази перечитувати декілька разів, щоб зрозуміти їх зміст. Робочий зошит також використовується при повторенні та підготовці по екзамену. Це буде одним із найкращих методів закріплення матеріалу.

Для контролю за якістю і повнотою вивчення матеріалу з кожної теми приведенні питання для самоперевірки. Тему можна вважати засвоєною, якщо слухач відповідає на всі питання самоперевірки.

Після вивчення матеріалу програми можна приступити до виконання контрольної роботи.

Відповідь на кожне із поставлених питань потрібно починати з основних визначень тієї теми, далі повністю розкрити суть та важливість даних питань.

1. Культура фахового мовлення

Тема 1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.

Розглядаючи дану тему необхідно з’ясувати, яке місце посідає професійне спілкування у мовній системі, треба знати, чим різняться такі поняття, як «мова» і «мовлення», як розвивається і функціонує мова у межах різних стилів і різних форм мовлення (усної і писемної).

Розглянути стилі мовлення. З’ясувати загальну характеристику жанрів і мовних засобів розмовного, публіцистичного, конфесійного, художнього, наукового та ділового стилів від складності, мети мовця й характеру впливу на аудиторію. Визначення ділового стилю та вимоги до його мови: об’єктивність, логічна послідовність, переконливість, доказовість, уніфікація і стандартизація, ясність викладу і точність опису.

Найкраще матеріал з даної теми висвітлений у навчальному посібнику: Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – Київ 2006. – С. 7-43.

Основні поняття:

Мова - це єдина, цілісна, складна система знаків: фонем(звуків), морфем(частин слова), слів,речень, яка служить для називання предметів, явищ об’єктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок.

Мовлення - це процес і результат спілкування, який відбувається у певній аудиторії і в певних часових рамках, матеріалізуючись у звуках, інтонації, жестах і міміці або буквах і розділових знаках.

Функції спілкування, повідомлення і впливу.

1.Комунікативна функція мови полягає в тому, що вона – найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві (у науковій, технічній, політичній, діловій, освітній та інших галузях життя людства).

2.Мислетворча функція реалізується в тому, що, формуючи думку, людина мислить мовними формами.

3.Пізнавальна функція мови виражається в тому, що вона є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу.

4.Професійна функція мови є критерієм спеціальної підготовки і засобом оволодіння фахом.

5.Поява великої кількості нових явищ і реалій при зростанні ролі професійної функції об’єктивно активізує дію номінативної функції, яка притаманна тільки мові, особливо у науковому стилі, де без точної і правильної назви або визначення наукового поняття не можна говорити й про існування самого предмета дослідження.

6.Експресивна функція реалізується у мовних формах вираження емоцій і почуттів людини.

7.Волюнтативна функція мови виражається в тому, що її дію можна відчути у формах вітання, прощання, прохання, вибачення, спонукання або запрошення, а також у наказових конструкціях, якими досить часто користуються керівники чи політики, що сповідують жорстку схему управління колективом.

8.Естетично-культурологічна функція виражається в естетичних, культурних і національних уподобаннях певної нації.

Стилі - це функціональні різновиди загально національної мови, які різняться типовими мовними засобами залежно від сфери людського спілкування.

У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі з властивими їм під стилями:

1.Науковий:

а) власне науковий;

б) науково-навчальний;

в) науково-популярний;

2. Офіційно-діловий:

а) законодавчий;

б) адміністративно-канцелярський;

в) дипломатичний;

3.Публіцистичний:

а) стиль засобів масової інформації;

б) художньо-публіцистичний;

в) науково-публіцистичний;

4.Художній:

а) епічний;

б) ліричний;

в) драматичний;

г) комбінований;

5.Розмовний:

а) побутовий;

б) ліричний;

в) світський;

6.Релігійний, або конфесійний:

а) стиль проповіді;

б) стиль богослужбових книг, відправи;

в)стиль богословської літератури;

7. Епістолярний

Кожен із стилів має свої характерні особливості і реалізується у властивих йому жанрах.

Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що відрізняються за метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

Усна форма літературної мови має лише один стиль – розмовно-побутовий.

У писемній мові виділяють науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, епістолярний стилі.

В результаті вивчення теми слухачі повинні

Знати :

• основні поняття «мова» і «мовлення»;

• особливості стилів та жанрів сучасної української літературної мови;

Вміти:

• визначати стилі різних текстів;

• користуватися державною мовою в усіх сферах життя.

Питання для самоперевірки

1. Що таке «Мова»?

2. Що таке «Мовлення»?

3. Охарактеризуйте соціальні функції мови?

4. Що таке стиль мови?

5. Назвіть основні стилі сучасної літературної мови?

6. Схарактеризуйте науковий і офіційно-діловий стилі мовлення?

Література:

1. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – Київ 2006. – С. 7-43.

2. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – Київ: Каравела, 2008. – С. 5-80.