Питання для самоперевірки:

1. Назвіть методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

2. Назвіть порядок вивчення ризику.

3. Дати характеристику значення коефіцієнта індивідуального ризику.

4. Опишіть методи визначення джерел небезпеки.

5. Поясніть методологічні основи визначення небезпечних об’єктів та процесів.

6. Дати визначення і характеристику ризику як одній з оцінок небезпеки та назвати методи його оцінки.

7. Обґрунтувати необхідність «управління ризиком» для підвищення рівня безпеки людини.

8. Дати характеристику якісному і кількісному аналізу рівня ризиків.

9. Пояснити суть «небезпеки» та їх кількісні оцінки.

10. Пояснити значення коефіцієнту індивідуального ризику та ефективність функціонування систем безпеки.

11. Пояснити значення та суть побудови дерева подій.

12. Пояснити як здійснюється моделювання і прогнозування небезпечних подій та оцінка рівня ризику.

13. Розкрити зміст соціологічного підходу до проведення статистичної оцінки небезпечних чинників для життя людини.

Література:

1. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 31-37.

2. Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - Київ: „Каравела”, 2006. – С. 36 – 45.

3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України – Київ: “Каравела” 2008. –С. 37-50.

4. Євдін О.М., Могильниченко В.В. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Том 1. Техногенна та природна небезпека. Київ: “КІМ”, 2007. – С.428-432.

Висновок до теми 5

Таким чином у даному питанні слухачі повинні ознайомитися з загальним аналізом ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину, об’єкти техносфери та природне середовище, концепцією «прийнятного ризику», управлінням безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику, моделюванням та прогнозуванням небезпечних ситуацій.

6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та ато у нс.

Слухачі повинні знати правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні. Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС. Необхідно слухачу звернути увагу що без надійної системи управління безпекою життєдіяльності на рівні підприємств не може бути державної системи управління безпекою життєдіяльності.

Конституцією України передбачено створення безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини. Основне місце в цьому посідає законодавство у галузі регулювання відносин з охорони здоров'я людини та навколишнього середовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях й ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності. Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили — конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.

Конституцією України передбачено що кожна людина має невід'ємне право на життя... Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань» (ст. 27)

-*- «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування... Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя» (ст. 49)

-*~ «Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди» (ст. 50)

Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавство України про основи національної безпеки України, про охорону здоров'я, про охорону праці, про дорожній рух, про правові засади цивільного захисту, про охорону навколишнього середовища тощо.

Закон України "Про основи національної безпеки України" (прийнятий 19.06.2003 р.) відповідно до пункту 17 частини першої статті 92 Конституції України визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

У Законі визначено, що національна безпека це — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Серед пріоритетів національних інтересів України є забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів, а також розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення тощо

Слухачи повинні мати загальні уявлення про управління безпекою життєдіяльності та функції управління. Необхідно звернути увагу на те що контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності в Україні здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них державні органи загальної, спеціальної та галузевої компетенції. До першої групи органів належать Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації.

Державні органи спеціальної компетенції уповноважені контролювати діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охорони праці, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища.

Державне управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

- встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Слухачі повинні знати що для того щоб мінімізувати наслідки від з надзвичайної ситуації необхідно провести заходи попередження, для цього розробляються сценарії управління у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Слухачі повинні акцентувати свою увагу на тому, що існує три основних сценарії управління у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Під час вибору стратегії безпеки необхідно мати єдиний центр та розвинену систему управління в регіонах, а також можливе включення до процесу розробки програм і контролю будь-яких неурядових суспільних організацій (союз підприємців, профспілки, органи охорони здоров’я та страхування, правові органи тощо).

Тому необхідно на міждержавному (регіональному) рівні реалізувати таку стратегію управління діями в надзвичайних ситуаціях, яка б включала заходи щодо:

- запобігання виникненню катастроф, включаючи відмову від продукції небезпечних виробництв, закриття аварійних об’єктів;

- запобігання виникненню Н.С. у випадку, коли неможливо усунути причини їх виникнення;

- пом’якшення наслідків Н.С., здійснення стабілізаційних та компенсаційних заходів.

Також необхідно знати основні положення Паспорту ризику виникнення надзвичайних ситуацій області та загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення. Велике значення мають знання слухачами організації життєзабезпечення населення у НС та порядок надання гуманітарної допомоги потерпілим.

Отже, опрацювавши навчальний матеріал слухачи повинні :

Знати:

• правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС;

• процеси функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС;

• структурно-функціональну схему державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади;

• органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні;

• загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС.

Вміти:

• користуватися Паспортом ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

• організувати життєзабезпечення населення у НС;

• надавати гуманітарну допомогу потерпілим.