- •Становлення «Історія міжнародних відносин» як наукової та навчальної дисципліни.
- •2. Учасники міжнародних відносин
- •3)Теорія політичного реалізму.
- •2)Політичний реалізм
- •4Неомарксистська теорія міжнародних відносин.
- •Теорія неолібералізму в міжнародних відносинах. Основні риси транснаціоналізму
- •Основні риси неореалістичної школи в теорії міжнародних відносин.
- •7)Теорія зіткнення цивілізацій с. Гантігтона.
- •8)))Причини, умови, обставини та доктрини Холодної війни.
- •10)))Створення соцтабору: основні органи та структури співпраці.
- •64. Створення овд
- •11)))Утворення оон. Мета та задачі країн-фундаторок. Емблема, прапор, штаб-квартири організації, генеральні секретарі.
- •12)))Структура оон. Повноваження, функції, та механізми діяльності основних органів оон.
- •Рада Безпеки оон
- •Економічна і Соціальна Рада (екосор) оон
- •Міжнародний Суд юстиції оон
- •Генеральний секретар оон
- •14. Україна оон
- •15. Реформування оон
- •16))))Створення військово-політичних блоків. Стратегія великих держав в період Холодної війни.
- •17 Мета і причини створення нато. Склад та діяльність від час Холодної війни. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору.
- •Цивілізаційні особливості атр: склад, основні центри; політичне, етнічне, релігійне, ментальне розмаїття. Стратегічне значення регіону для світової політики.
- •Економічне співробітництво в атр. Створення та діяльність атес.
- •Причини, умови створення та діяльність асеан. Проблеми і досягнення.
- •20)))Причини, умови створення та діяльність асеан. Проблеми і досягнення.
- •Палестинська проблема в оон 1947-1948 рр. Утворення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна та її наслідки.
- •Шестиденна війна 1967 року та проблема окупованих територій.
- •Міжнародні, економічні та політичні наслідки війни Судного дня 1973 р. Для врегулювання кризи на Близькому Сході.
- •88. Кемп-девідський процес та його наслідки
- •Палестинсько-ізраїльські відносини у 1980-1990-х рр. Хх ст.: Інтифада; проголошення палестинської державності; угоди в Осло та їхні наслідки.
- •25Палестино–ізраїльські відносини в 2000-х рр., крах плану „Дорожньої карти” й сучасний етап визнання Палестинської державності.
- •Основні риси послаблення міжнародної напруги між Сходом і Заходом у 1950-х рр. Геополітичні наслідки Другої світової війни.
- •50. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період.
- •51. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої після Другої світової війни.
- •52. Радикальні зміни у системі міжнародних відносин повоєнного періоду.
- •53. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі).
- •54. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин.
- •27Політика “нейтралізму” часів Холодної війни. Країни Третього світу.
- •29. Бандунзька конференція
- •30. Система міжафриканських відносин.
- •Оає: історія створення.
- •33))Зовнішня політика Канади 1945-2012 рр.
- •38. Цілі та причини створення нбсє. Підготовка та етапи проведення Наради.
- •39. Заключний акт нбсє в Хельсінкі.
- •40/ Китай в системі м. В, 1945-1970 рр.
- •78 Тгренадська війна в Катаї та проголошення кнр.
Палестинська проблема в оон 1947-1948 рр. Утворення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна та її наслідки.
1939—1945 Катастрофа европейского еврейства, гибель 6 миллионов европейских евреев.
1945 Образование Лиги арабских государств в Каире.
29 ноября 1947 Генеральная Ассамблея ООН приняла решение по разделу Палестины на еврейское и арабское государства, Иерусалим и Вифлеем должны были оставаться отдельной административной единицей с особым международным режимом под контролем ООН (резолюция № 181).
Еврейские лидеры выразили своё согласие с решением ООН, несмотря на то, что в соответствии с ним самый священный для евреев город — Иерусалим, в котором они к тому же составляли большинство населения, должен был остаться за пределами еврейского государства. Палестинские арабы и арабские государства провозгласили о категорическом неприятии решения ООН, а также о намерении военным путём лишить евреев какой-либо возможности основать в Палестине собственное государство.
Столкновения между арабами и евреями после вывода английских войск.
30 ноября 1947 На следующий день после голосования в ООН, Еврейское агентство заявило о стремлении ишува к миру и сотрудничеству с арабами.
Утворення держави Ізраєль. Арабо-ізраєльська війна 1948 рр.
До листопада 1945 р. обстановка в Палестині різко загострилася. Вона характеризувалася посиленням англо-єврейського й арабо-єврейського протистояння. В ситуації, що склалася, уряд Великобританії змушений був піти на створення англо-американської комісії з палестинської проблеми. Тоді Великобританія у квітні 2947р. винесла палестинську проблему на обговорення 00Н. При цьому вона розраховувала використати механізм голосування 00Н на свою користь і продовжити мандат на Палестину.
Питання про створення незалежної єврейської держави було порушено на другій сесії Генеральної Асамблеї 00Н. Саме на цій сесії розпочалося протистояння з палестинської проблеми США та СРСР з одного боку і Великобританії з іншого.
Спеціальний комітет у справах Палестини схвалив 25 квітня 1947 р. план її поділу, більшістю голосів прийнятий другою сесією ТА 00Н, що проходила у Нью-Йорку з 16 вересня по 29 листопада 1947 р. 29 листопада 1947 р. було прийнято резолюцію 181/П, за яку проголосували 33 країни, включаючи СРСР і США, проти — 13 (усі арабські країни, Афганістан, Туреччина, Пакистан, Індія, Куба та Греція), 10 утрималися, включаючи Великобританію.
У відповідності з резолюцією на колишній підмандатній території Палестини мали утворитися дві держави — єврейська (площа 14,1 тис. кв. км — 56 % території Палестини, населення 1 008 800 чоловік) і арабська (площа 11,1 тис. кв. км — 43 % території Палестини, населення 758 520 чоловік). В окрему міжнародну зону виділялося місто Єрусалим та його околиці (1 % території Палестини, населення 205 230 чоловік). Згідно з цією ж резолюцією скасовувався англійський мандат на Палестину. Таким чином, в історично арабському регіоні мала постати єврейська держава. Отже, на території Палестини мали утворитися дві держави: Ізраїль і Палестина. Така перспектива задовольняла зовнішньополітичні інтереси як США, так і СРСР. СРСР прагнув закріпитися у багатому на нафту регіоні, і «плацдармом» для цього мав стати Ізраїль.
Було проголошено конституювання незалежної Держави Ізраїль та створено його перший тимчасовий уряд на чолі з Бен-Гуріоном. Тим часом арабські країни готувалися до війни. Ще в грудні 1947 р. з метою протидії поділові Палестини була створена Армія визволення Палестини, три тисячі бійців якої були направлені в Палестину в січні 1948 р.
Уряди Єгипту, Сирії, Лівану, Йорданії, Саудівської Аравії та Ємену оголосили війну Ізраїлю. Розпочалася перша арабо-ізраїль-ська (палестинська) війна.
Ізраїль спирався на підтримку світового співтовариства, яка дістала відображення в наданні йому військової допомоги, в тому числі Сполученими Штатами і СРСР.
Ізраїль завдав арабам ряд поразок і захопив значну частину територій, виділених 00Н для створення арабської палестинської держави, частину Єрусалима. Західний берег річки Йордан і східна частина Єрусалима були анексовані Йорданією. Сектор Таза відійшов під контроль Єгипту.
Війна завершилася в лютому—липні 1949 р. укладенням Ізраїлем угод про перемир'я з Єгиптом (24 лютого), Йорданією (3 квітня), Сирією (20 липня)..
Отже, головним наслідком першої арабо-ізраїльської війни стало виникнення проблеми близькосхідного врегулювання — однієї з ключових проблем післявоєнних міжнародних відносин.
Внаслідок арабо-ізраїльської війни 1948—1949 рр. понад 900 тис. палестинців стали біженцями. Всі спроби посередницької комісії 00Н добитися хоча б часткової репатріації біженців, що відповідало рішенням ГА 00Н, не мали успіху. Наприкінці 1951 р. посередницька комісія склала свої повноваження. Згідно з рішенням 00Н було створено спеціальне Агентство Об'єднаних Націй з надання допомоги біженцям та їхнього працевлаштування (ЮНРВА)
