Тема 97. Детермінанти екологічної злочинності

1.  Поняття детермінант екологічної злочинності та їх класифікація

2. Детермінанти соціально-економічного характеру

3. Детермінанти природно-географічного характеру

4. Детермінанти нормативно-правового характеру

5. Фактори, що визначають низький рівень екологічної правосвідомості громадян

6. Детермінанти організаційно-управлінського характеру

7. Детермінанти пов’язані з недоліками правозастосовчої діяльності контролюючих і правоохоронних органів

1. Найбільш повна характеристика змісту загальних причин злочинів проти довкілля включає в себе опис таких елементів процесу криміногенної детермінації:

• джерела та фактори причинного механізму;

• предметна основа процесу причинності;

• причинні зв’язки;

• проміжний криміногенний ефект;

• механізм перетворення причинного впливу у наслідок, тобто у злочин⁸⁹.

Розглядаючи загальні причини вчинення злочинів проти довкілля, слід зазначити, що в основі їх лежить протиріччя між сутністю людини та природою, відчуження від природи та продовження розвитку “цивілізації споживання”, тобто зростання необов’язкових потреб людей та суспільства, задоволення яких призводить до появи надлишкового техногенного навантаження на довкілля, яке наблизило біосферу до межі стійкості. Повне та остаточне усунення зазначених протиріч є практично неможливим, тому можливості правового регулювання в даному випадку не слід переоцінювати.

2. Розглядаючи групу факторів соціально-економічного характеру, варто зазначити, що залежно від спрямованості злочинного посягання різняться і причини, що його обумовлюють.

Фактори соціально-економічного характеру проявляються, по-перше, в економічних чинниках, які утворюють виробничо-технологічну основу детермінації злочинів, пов’язаних із негативним впливом на природне середовище, та, по-друге, соціальними чинниками, які детермінують злочинне використання природних ресурсів (мисливських, рибних, рослинних, земельних, водних, мінеральних).

Серед економічних факторів можна виділити:

- протиріччя між екологічними інтересами суспільства, необхідністю раціонального використання природних ресурсів та економічними інтересами підприємницьких структур, органів виконавчої влади;

- спрацьованість обладнання та машин у вітчизняній промисловості;

- структурну деформацію господарства з домінуванням сировинно-видобувного та ресурсоємного виробництва;

- негативні наслідки приватизації промислових підприємств;

- відсутність реальних важелів економічного стимулювання екологічно безпечної діяльності.

- екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва, яке не здатне забезпечити населення держави в достатній кількості екологічно безпечними харчовими продуктами.

Недостатня ефективність існуючої системи фінансування природоохоронної справи, що обумовлена такими причинами:

а) розпорошеність коштів у чисельних фондах (1500 фондів);

б) використання коштів на місцевих рівнях не завжди є цільовим;

в) стимулювання ефективного використання виділених коштів не забезпечено відповідним механізмом.

3. Причини злочинів проти довкілля тісно пов'язані з природно-географічними умовами, в яких здійснюється протиправна діяльність. Територіальний розподіл екологічної злочинності (тобто її географію) та різних видів груп злочинів проти довкілля по їхній питомій вазі в структурі всієї злочинності чи за темпами зростання (зниження) різних видів злочинів і екологічної злочинності в цілому дає можливість виявити кримінологічно значимі тенденції та їхні причини. У регіональному розрізі коливання показників кількості зареєстрованих злочинів проти довкілля відображають характер та особливості природокористування в окремих регіонах України, їх основних еколого-географічних показників. Наприклад, частка злочинів, пов’язаних із незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, значно вища за загальнодержавні показники в областях багатих на водні об’єкти, а також таких, що характеризується просторовим розселенням та концентрацією населення у безпосередній близкості від водоймищ.

4. До факторів нормативно-правового характеру, детермінуючих злочини проти довкілля, слід у першу чергу віднести проблемні питання, що стосуються конструкції кримінально-правових норм екологічного характеру та екологічного законодавства в цілому.

Недоліками кримінального законодавства, що суттєво ускладнює практичним працівникам дізнання, слідства, прокуратури та суду застосування цих норм на практиці, є недостатньо чіткий характер кримінально-правових норм у сфері охорони довкілля, наявність у диспозиціях цих норм великої кількості оціночних категорій, невизначених за змістом формулювань та можливості різного тлумачення.

Крім того, при проведенні дізнання та слідства у справах про злочинне забруднення довкілля працівники правоохоронних органів зустрічаються з цілим рядом складностей, пов’язаних з відсутністю нормативно-правової бази та методик розрахунку й оцінки шкоди, нанесеної довкіллю та здоров’ю населення. До сьогодні залишається відкритим обговорюване в юридичній літературі питання про механізм розрахунку шкоди довкіллю, пов’язаний з так званими “об’ємними” порушеннями – забрудненням водоймищ і повітря.

Проблемними також є питаннями, що стосуються доцільності визнання юридичної особи суб’єктом злочинів проти довкілля та бланкетного характеру диспозицій екологічних кримінально-правових норм.

Актуальними залишаються проблеми поліпшення якості екологічного законодавства, серед яких найвагомішими є такі:

• необхідність розробки та прийняття Екологічного кодексу України;

• проблема гармонізації національного екологічного законодавства з відповідним міжнародним і європейським правом.

5. Низький рівень екологічної правосвідомості громадян, тобто системи поглядів, ідей та уявлень про правове регулювання екологічних відносин, зміст природоохоронного законодавства, його досконалість, обґрунтованість, справедливість та ефективність правозастосовчої діяльності, а також вимагає знання еколого-правових норм, їх розуміння, усвідомлення необхідності їх дотримання⁹⁰, є фактором, що формує особу екологічного злочинця та посилює криміногенний вплив інших детермінуючих чинників. Вони в свою чергу мають зворотній вплив на екологічну правосвідомість. До деформацій та проблем екологічної свідомості, слід віднести:

• уявлення про невичерпаність природних ресурсів;

• переоцінку здатності природи до самовідновлення;

• переоцінку можливості людини впливати на процеси у довкіллі, що пов’язана, як правило, з нерозумінням глибини своєї власної некомпетентності та знань;

• байдужість до стану природного середовища та долі майбутніх поколінь;

• орієнтацію на помилкові цілі та пріоритети у сфері взаємовідносин суспільства та природи;

• правовий нігілізм, неповагу до закону;

• недооцінку суспільної небезпеки екологічних правопорушень дотримання⁹¹.

6. Суттєвими факторами організаційно-управлінського характеру є недоліки існуючого механізму державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, який є занадто складним і недостатньо ефективним. Законодавством України Держкомлісгосп, Держкомзем, Держводгосп України та їх органи на місцях визначено спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Низці міністерств і центральних органів виконавчої влади – МВС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомкордону, як і органам Мінприроди надано право державного контролю в галузі охорони довкілля. На практиці природоохоронна діяльність зазначених органів координується недостатньо, а часто й дублюється. Наявні навіть випадки відомчого протистояння.

До недоліків організації та функціонування системи державного контролю за дотриманням правил природокористування відносимо:

• недостатнє забезпечення природоохоронних органів технічними засобами (транспортом, засобами зв’язку, пальним – для органів рибоохорони та лісового нагляду; спеціальним обладнанням – для діяльності суб’єктів моніторингу довкілля);

• відносно невисокий престиж професій лісничого, інспектора екологічної інспекції, рибінспектора і, як наслідок, слабкий кадровий склад та низький професійний рівень працівників природоохоронних органів;

• низька зарплата держінспекторів, практична відсутність гарантій їхнього соціального захисту, недостатня чисельність (наприклад, 1 інспектор органів охорони навколишнього природного середовища припадає на 1 адміністративний район);

• недостатнє фінансування діяльності органів державного контролю в галузі охорони довкілля;

• недостатня робота з громадськістю.

7. Із детермінуючими чинниками правового та організаційно-управлінського характеру тісно пов’язані фактори, що стосуються недоліків правозастосовчої діяльності контролюючих і правоохоронних органів. У своїй сукупності ці групи взаємопов’язаних факторів і визначають ефективність та дієвість екологічного законодавства.

Суттєвим джерелом криміногенної детермінації є виникнення та поширення різного роду негативних явищ безпосередньо при здійсненні дозвільної діяльності в сфері використання та охорони природних ресурсів.

Фактором, який знижує ефективність запобіжної діяльності правоохоронних органів, є недоліки та труднощі при розслідуванні кримінальних справ по злочинам проти навколишнього середовища, зокрема при проведенні експертиз у справах, пов’язаних із забрудненням довкілля.

Незадовільна діяльність органів, які протистоять екологічній злочинності, пов’язана з проблемою латентності злочинів проти довкілля, що породжує уявлення про їх безкарність і, таким чином, провокує подальші порушення. Наявність, а тим більше зростання латентної злочинності суперечить принципу невідворотності відповідальності, фактична неспроможність якого сприяє самодетермінації злочинності, що знаходить вираз не тільки в зростанні кількості злочинів, вчинених одніми й тими ж особами, але і в “удосконаленні” злочинності – від простих форм до складних, в її професіоналізмі та організованості.

Що стосується екологічної злочинності та її найбільш небезпечного виду – забруднення довкілля, то часто залишається невідомою не тільки винна особа, але й сам факт забруднення довкілля, а суспільство лише відчуває на собі наслідки вчинення цих злочинів у вигляді захворюваності населення, зменшенні тривалості життя та вимиранні представників тваринного та рослинного світу.

Латентна екологічна злочинність з цілого ряду причин створює перепони для адекватної протидії зі злочинними посяганнями на довкілля:

• не маючи відомостей про фактичні розміри екологічної злочинності, її рівень, структуру, динаміку, неможливо визначити потрібний для боротьби з нею обсяг сил і коштів правоохоронних та інших органів, їх концентрацію на окремих напрямках цієї діяльності;

• не будучи досить проінформованим про стан екологічної злочинності та не маючи достовірного кримінологічного прогнозу на майбутнє, суспільство і керівництво країни не можуть уявити всієї гостроти проблеми – саме тому не залучаються повною мірою соціальні й державні інститути на боротьбу з цим явищем;

• ускладнюється розробка правильної тактики й стратегії протидії злочинам проти довкілля, зокрема правозастосовчої та законодавчої діяльності, проблематично реально оцінити ефективність екологічної профілактики і дієвість екологічного законодавства.