Предмет вивчення кримінофамілістики: 118

Тема 93. Кримінологічна характеристика злочинності жінок 119

Тема 95. Профілактика злочинності жінок. 123

Тема 96. Кримінологічна характеристика екологічної злочинності 125

Тема 97. Детермінанти екологічної злочинності 128

Тема 98. Запобігання екологічним злочинам 131

Тема 106. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України. 146

Тема 107. Причини та умови корисливих злочинів в аграрному 147

секторі економіки України 147

2. Соціально-економічні детермінанти 147

Тема 108. Попередження корисливих злочинів в аграрному 149

секторі економіки України 149

О.М. Джужа, В.В. Василевич, О.Г. Колб, М.М. Клюєв, Н.В. Кулакова, Т.Л. Кальченко, Ю.О. Левченко, А.В. Микитчик, А.С. Мозоль, Г.С. Поліщук; В. Г. Пшеничний; В. Г. Сюравчик; Т. А. Третьякова; С.С. Чернявський, Ю.Ф. Іванов. За заг. ред. проф. О. М. Джужі. – К.: ………., 2009. – 348 с. 161

© Київський національний університет внутрішніх справ 2009 161

Список використаної літератури……………………………………………….335 Загальна частина Тема 1. Поняття, об’єкт, предмет і система кримінології

1. Поняття кримінології

2. Об’єкт кримінології

3. Характеристика предмета кримінології

4. Система кримінології

1. Кримінологія – соціолого-правова наука, що вивчає злочинність, особу злочинця, причини та умови злочинності, шляхи і засоби її запобігання.

2. Об’єктом науки кримінології є суспільні явища, пов’язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умовами злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також з вирішенням завдань запобігання та профілактики правопорушень.

3. Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів і властивостей розвитку суспільних відносин, що складають об’єкт кримінології.

Предмет кримінології складається з чотирьох основних елементів:

1) злочинність – соціальне і кримінально-правове явище в суспільстві, що являє собою сукупність усіх злочинів, вчинених у даній державі за визначений період часу. Злочинність визначається наступними якісно-кількісними показниками (параметрами): стан, рівень, структура, динаміка, характер, коефіцієнт злочинності;

2) особа злочинця – система негативних соціально значимих властивостей, які впливають у сполученні із зовнішніми умовами та обставинами на характер злочинної поведінки. Дані про особистісні властивості осіб, які вчиняють злочини містять інформацію про причини злочинів;

3) причини та умови злочинності (криміногенні детермінанти) – вони являють собою систему негативних економічних, демографічних, психологічних, політичних, організаційно-управлінських явищ і процесів, що породжують і обумовлюють злочинність як свій наслідок. Причини та умови злочинності з урахуванням їх змісту, природи та механізму дії вивчаються на різних рівнях: причини та умови злочинності в цілому; окремих груп злочинів; конкретного злочину;

4) запобігання злочинності розуміється як система державних, громадських та індивідуальних заходів, спрямованих на усунення, нейтралізацію чи послаблення причин і умов злочинності, утримання від вчинення злочинів і корекцію поведінки правопорушників. Класифікація профілактичних заходів здійснюється: за спрямованістю, механізмом дії, етапами, масштабом, змістом, суб’єктами та іншими ознаками.

Крім цього, в якості елементів предмета кримінології бажано розглядати проблеми: жертви злочинів; прогнозування і планування запобігання злочинності; кримінально-правової статистики; методики дослідження злочинності; негативних соціальних явищ, суїцидальної поведінки, які тісно корелюють зі злочинністю (фонових явищ) тощо ¹.

4. У кримінології виділяють Загальну та Особливу частини.

У Загальній частині розглядаються загальнотеоретичні вчення про злочинність, особу злочинця, причини та умови злочинності, запобігання злочинності, а також вивчається розвиток самої кримінології як науки. Зазначені кримінологічні явища та категорії досліджуються узагальнено, без виділення специфіки окремих видів злочинності.

В Особливій частині визначається кримінологічна характеристика окремих видів злочинності, яка поділяється за видами злочинів, за змістом злочинних діянь, за особливостями контингенту злочинців.

Останнім часом предметом вивчення кримінології стала економіка: аналізується кримінологічна характеристика злочинів, які вчиняються у різних сферах економіки (в кредитно-банківській; зовнішньоекономічній; паливно-енергетичній комплекс; агропромисловому комплексі тощо).

Сім’я з кримінологічних позицій вивчається в рамках сімейної кримінології. При цьому досліджується специфіка злочинів, які вчиняються на ґрунті сімейно-побутових відносин, а також об’єктивні та суб’єктивні фактори, які сприяють різним видам злочинів: насильницьким, корисливим; злочинів, що вчиняються жінками, неповнолітніми. Кримінологія розробляє шляхи та методи попередження злочинів за допомогою впливу на сім’ю.

Так звані “фонові” чи негативні соціальні явища (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, СНІД, безпритульність і бездоглядність тощо) вивчаються кримінологією в тій мірі, в якій ці явища взаємопов’язані з механізмом вчинення злочинів, оскільки чинники, тенденції і профілактика всіх соціальних відхилень як злочинного, так і незлочинного характеру мають багато спільного.

Основне завдання кримінології на цьому етапі переходу суспільства до утвердження демократичних цінностей полягає в науковому поясненні і прогнозуванні кримінологічних явищ з метою більш ефективної профілактики злочинності.