Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину

1. Поняття криміногенної ситуації

2. Місце ситуації в механізмі конкретного злочину

3. Типи ситуацій конкретного злочину

4. Класифікація ситуацій за джерелами виникнення

1. У механізмі конкретного злочину особливу роль відіграє криміногенна ситуація. Під криміногенною ситуацією розуміється подія чи стан, що спонукає особу до прийняття рішення вчинити злочин.

2. Криміногенна ситуація посідає проміжне місце між особою злочинця, середовищем і злочином¹³. Вона передує злочину і є його неодмінним «супутником». Місце ситуації в механізмі конкретного злочинної поведінки різне ¹⁴. Вона може відігравати вирішальну роль у неумисних, у тому числі афектних, злочинах; стимулюючу роль різного ступеня інтенсивності. Іноді вказується на можливість нейтральної чи затруднювальної дії злочинця ситуації. Їхня оцінка становить інтерес переважно у кримінально-правовому плані, тому що вказує на наполегливість злочинця, якщо він переборював існуючі перешкоди, на його зухвалість і т.д. У профілактичному плані ситуації оцінюються з погляду ефективності охорони громадського порядку у визначеному місці, технічних засобів, що перешкоджають проникненню в житло чи інше приміщення тощо.

3. Розрізняють такі типи ситуацій конкретного злочину:

- за періодом існування: одноразова, короткострокова, відносно триваюча, триваюча;

- за ступенем раптовості виникнення: несподівана, очікувана, штучно створена;

4. За джерелами виникнення ситуації, у яких приймається і реалізується рішення про вчинення конкретного злочину, можуть бути класифіковані на:

- заздалегідь створене злочинцями;

- ненавмисно створені ними самими;

- які виникли внаслідок правопорушення чи аморальної поведінки інших осіб;

- які виникли внаслідок легковажної, необачливої поведінки потерпілих, третіх осіб;

- створені тривалим перебуванням осіб у несприятливих умовах життя та діяльності, або раптовим збігом інтенсивно виражених несприятливих особистих і сімейних обставин;

- які виникають унаслідок непередбачених станів особи через хворобу, втому, а також через вплив несприятливих метеорологічних умов;

- які виникли внаслідок стихійного лиха, техногенної катастрофи, терористичних актів тощо.

Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину

1. Поняття віктимології

2. Завдання віктимології

3. Віктимна поведінка

4. Віктимологічне дослідження

1. Віктимологія – це самостійний напрям у кримінології, що досліджує характер і особливості поведінки жертви злочину, її зв’язок і взаємини зі злочинцем до, під час і після вчинення злочину. Тому в причинному комплексі індивідуальної злочинної поведінки не можна не враховувати вплив віктимологічного аспекту.

2. Завдання віктимології полягає у вивченні особи потерпілих від злочину, їх міжособистісних зв’язків і взаємин зі злочинцем до, під час і після вчинення злочину. Віктимологія вивчає злочинну поведінку під кутом зору обумовленості його такими якостями потерпілого, що створюють передумови стати жертвою злочину.

3. Віктимна поведінка може бути необережною, ризикованою, провокуючою, об’єктивно небезпечною для самого потерпілого й в результаті чого може сприяти створенню криміногенної ситуації, а в деяких випадках – вчиненню злочину ¹⁵.

Матеріали досліджень і дані кримінально-правової статистики свідчать, що значна кількість протиправних діянь обумовлені поведінкою самої жертви злочину, а саме:

- особливостями ситуаційного стану (сп’яніння), станом здоров’я (дефекти органів сприйняття), особливим психічним настроєм, пов’язаним з неадекватними діями в звичайній ситуації;

- недбалим ставленням до безпеки своєї особистості, честі, гідності і збереження майна;

- небажанням повідомити правоохоронним органам про злочинні дії, які вже мали місце стосовно нього;

- легковажним відношенням до правил, які покликані охороняти суспільний порядок і безпеку;

- участю у незаконній угоді;

- провокуючою поведінкою.

Так, наприклад в 2008 році в зв’язку зі своїми службовими обов’язками потерпіли від злочинів 1182 працівників ОВС, 86 – прокуратури, 69 – судів; 20 – СБУ; 25 – листонош; 652 – лікарів ¹⁶.

4. Віктимологічне дослідження здійснюється на двох основних рівнях, які співвідносяться між собою як злочин (особливе) і злочинність (загальне).

Вивчення на особливому рівні дозволяє розглядати поведінку жертви злочину як фактор, що може вплинути на зародження і розвиток у злочинця намірів протиправного характеру ¹⁷.

Вивчення на загальному рівні дозволяє встановити закономірності знеособленої віктимної поведінки, виявити її причини.

Розвиток віктимології здійснюється за наступними напрямками:

- підготовка особи (розробка алгоритму оптимальної поведінки в криміногенних ситуаціях і спеціальний тренінг);

- підвищення рівня захищеності службових осіб, чиї функціональні обов’язки пов’язані з ризиком злочинного посягання;

- інформування громадян про віктимологічні “ситуації-пастки”, з тим, щоб вони по можливості уникали їх, зведення їх до мінімуму;

- захист та реабілітація потерпілих від злочинів.

Головною метою віктимологічного вивчення є підвищення ефективності попередження конкретних злочинів і профілактика злочинності в цілому шляхом впливу безпосередньо на потерпілих, а також організація правового виховання, орієнтованого як на потенційних потерпілих, так і на можливих злочинців ¹⁸.