Тема 11. Основні риси злочинності в Україні у ххі ст.

1. Рівень зареєстрованої злочинності і судимості

2. Насильницькі злочини

3. Економічна злочинність

4. Організована злочинність

5. Інтернаціоналізація злочинності

6. Злочинність неповнолітніх

7. Рецидивна злочинність

1. Коефіцієнт злочинності і судимості на 100 тис. населення в 90-х роках ХХ ст. виглядає таким чином: у 1990 р. вона відповідно складала 713 і 201, у 1991 р. – 780 і 209; 1992 р. – 921 і 221; 1993 р. – 1034 і 293; 1994 р. – 1102 і 327; 1995 р. – 1208 і 413; 1996 р. – 1208 і 474; 1997 – 1162 і 469; 1998 – 1145 і 462; 1999 – 1119 і 445; 2000 – 1147 і 466; 2001 – 1018 і 473; 2002 – 910 і 431 ,2003 - 1185 і 421, 2004 - 1112 і 432, 2005 - 1044 і 376, 2006 - 915 і 344, 2007 - 878 і 328⁵.

2. Перше місце за питомою вагою в структурі злочинності займають насильницькі злочини. 2007 роки в результаті злочинів потерпіли 230,5 тис. громадян, з яких 9,8 тис. загинули. Загалом сума завданих громадянам матеріальних збитків перевищила 100 млн грн. Жертвами тяжких та особливо тяжких злочинів стали понад 93199 громадян, з яких загинули 7910.

За останні десять років коефіцієнт убивств і замахів на убивство в цілому зменшився у 1,7 рази. У 1990 р. зареєстровано близько 2823 умисних убивств і замахів на убивство 2000 р. – 4806; 2004 р. ­ 3788; 2008 р. – 2707, умисних тяжких тілесних ушкоджень відповідно по роках: 8800, 5855, 5055; зґвалтувань і замахів на них в 2008 р. зареєстровано 880 ⁶.

3. Широкого поширення набула економічна злочинність. Тільки органами внутрішніх справ в 2008 році виявлено 38607 злочинів. Служба боротьби з економічною злочинністю МВС України виділяє в структурі злочинів в економічній діяльності наступні види: злочини в сфері кредитно-грошових відносин (кредитно-банківські зловживання і фальшивомонетництво); у сфері зовнішньоекономічної діяльності; у сфері споживчого ринку; у сфері приватизації.

1995 рік увійшов в історію кримінології як рік найбільшого зростання фінансової злочинності. У її склад входять: банківські зловживання, які вчинялись шляхом хабарництва, підробок, шахрайства, розкрадань; фальсифікація грошей і цінних паперів.

Кредитно-банківська система (яку становлять банки та небанківські фінансово-кредитні організації) є найвагомішим сегментом фінансової системи держави. До останньої, крім кредитно-банківської, відносяться державний бюджет, податкова система, фінанси окремих галузей народного господарства, державне страхування, казначейство та його органи, різні фонди тощо.

У сучасних умовах кримінальну ситуацію в банківській сфері характеризують такі чинники:

- щорічне збільшення кількості злочинів у банківській сфері та розмірів заподіяної нами шкоди;

- поступова концентрація кримінальних інтересів у банківському секторі на використанні цих установ для організації значного витоку незаконно здобутих капіталів за кордон з їх подальшою легалізацією (“відмиванням”);

- відносно високого ступеню латентності банківських злочинів;

- тенденція до поступового “сембіозу” корупції, організованої злочинної діяльності із банківською злочинністю;

- труднощі та перешкоди виявлення та розслідування банківських злочинів.

В прикладному плані вбачається доцільним при систематизації ознак злочинців у сфері банківського кредитування класифікувати суб’єктів злочину таким чином:

- представники юридичної особи (підприємства-позичальника);

- представники банківської установи (банку-кредитора);

- представники “третіх” організацій та інші особи, послугами яких користувалися злочинці.

Зовнішньоекономічні злочини – це розкрадання, контрабанда, хабарництво, корисливі зловживання владою.

Злочини в сфері приватизації державного і комунального майна – це розкрадання, хабарництво, корисливі зловживання владою, підробки і шахрайства, за допомогою яких відбувається протиправна трансформація державного майна в приватну власність. Для цього використовуються: заниження початкової ціни при продажі об’єктів на аукціоні чи величини статутного капіталу акціонерного товариства, невірна (фальсифікована) інвентаризація виробничих і невиробничих фондів та інші способи. Кримінологи виділяють три види злочинної приватизації: стихійна (“дика”) номенклатурна і директорська.

4. Третя риса структури злочинності в 90-х роках – різке зростання рівня організованої злочинності.

У 2008 р. організованими групами і злочинними організаціями вчинено 3670 злочинів. Найбільше такими групами вчинено: розбоїв (129), крадіжок в особливо великих розмірах (142); злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів (770), зброї (22) ⁷.

КК України розрізняє чотири види злочинних груп: групи без попередньої змови; групи з попередньою змовою; організовані групи; злочинне співтовариство (злочинна організація).

5. Четвертою рисою сучасної злочинності є її інтернаціоналізація – взаємодія із зарубіжними злочинними кланами в основному з таких видів злочинів, як підробка грошей, фальсифікація товарів, шахрайство в сфері бізнесу й імміграції, грабежі, розбої, незаконні заволодіння автомобілями, контрабанда.

6. Злочинність неповнолітніх (вчинені ними чи в співучасті з дорослими злочини) за питомою вагою зі всіх зареєстрованих злочинів склала у 2008 р. 5,4  % (15846 злочинів). Одним із серйозних її показників стала частка тяжких злочинів, вчинених неповнолітніми – 9,2 % від всієї злочинності (10201 злочинів) і вчинення злочинів групами (групова корисливо-насильницька) ⁸.

7. Рецидивна злочинність за питомою вагою до всіх засуджених у 2008 р. склала 24,6 %. Однак необхідно враховувати особливості статистичного обліку, де фіксуються рецидивісти за їхньою кримінально-правовою характеристикою, а з кримінологічної точки зору рецидивістами вважають осіб, які раніше вчиняли злочини, незалежно від того, чи знята або погашена у них судимість. Найбільш поширені злочини, які вчиняються особами, раніше засудженими – це бандитизм (48, 1 %), умисні вбивства вчинені у складі групи (24,4 %), розбої (28,9 %), крадіжки з квартир (22,2 %), зґвалтування (20,5 %), грабежі (20,3 %) ⁹.