- •1 Наука кримінального права, її зміст та задачі.
- •2 Поняття та предмет кримінального права.
- •3 Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
- •4 Загальна характеристика кримінального законодавства України.
- •5 Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •6 Побудова кримінального закону, структура статей кк
- •7 Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •8 Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •9 Дія кримінального закону у часі.
- •10 Зворотна дія кримінального закону у часі.
- •11 Дія кримінального закону в просторі.
- •12 Дія кримінального закону за колом осіб.
- •13 Дія кримінального закону у просторі.
- •14 Поняття і ознаки злочину.
- •15 Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавстві.
- •16 Кримінально-правові відносини (зміст, суб'єкти).
- •17 Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •18 Підстави кримінальної відповідальності в теорії крим. Права та за кримінальним законодавством.
- •19 Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •20 Об’єкт злочину та його види.
- •21 Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом злочину.
- •22 Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •23 Поняття суспільно небезпечного діяння та його ознаки.
- •24 Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •25 Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •26 Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •27 Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •28 Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •29 Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •30 Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •31 Вік кримінальної відповідальності.
- •32 Поняття і види спеціального суб’єкту злочину
- •33 Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34 Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •35 Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві
- •36 Умисел та його види в теорії кримінального права.
- •37 Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •38 Необережність та її види.
- •39 Злочинна недбалість, її критерії.
- •40 Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41 Злочини з двома формами вини.
- •42 Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •43 Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •44 Поняття та види стадій скоєння злочину.
- •45 Кримінальна відповідальність за готування до скоєння злочинів.
- •46 Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •47 Поняття та ознаки добров. Відмови від доведення злоч. До кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •48 Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •50 Підбурювач, як вид співучасників.
- •51 Виконавець злочину
- •52 Пособник як вид співучасника скоєння злочину.
- •53 Організатор вчинення злочину.
- •54 Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •55 Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •56 Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •57 Поняття та види причетності до злочину.
- •58 Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •59 Поняття множинності злочинів, її види.
- •60 Поняття та види повторності злочинів.
- •61 Сукупність злочинів - вид множинності.
- •62 Рецидив злочину та його види.
- •63 Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •64 Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •65 Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення
- •66 Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •67 Діяння, пов’язане з ризиком, — обставина, що виключає злочинність діяння.
- •68 Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •69 Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •70 Поняття покарання та його цілі за кримінальним законодавством України
- •71 Система покарань, класифікація видів покарань.
- •72 Штраф як вид покарання.
- •73 Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •74 Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •1) В качестве основного:
- •75 Громадські роботи як вид кримінального покарання.
- •76 Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •83 Загальні засади призначення покарання.
- •88 Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •89 Призначення покарання за сукупністю вироків.
14 Поняття і ознаки злочину.
Преступление явл. одним из осн. институтов уг. пр. Основная особенность преступлений закл. в том, что большинство из них наносит существенный вред физ. или юр. лицу, обществу или гос., а некот. созд. угрозу причинения такого вреда. Поэтому, лица виновые в совершении этого вида правонарушений, привлекаются, к наиболее строгому виду юр. отв. – уг. отв.
Преступление - это предусмотренное УК общественно опасное виновное деяние, совершенное субъектом преступления. Понятие прест., согл. этому определению, содержит в себе след. признаки: 1)общественную опасность; 2)противоправность; 3)виновность; 4)наказуемость.
Преступление – это прежде всего деяние, т.е. конкр. общественно опасное поведение чела. Оно может проявляться как в форме действия, так и бездействия. Общественно опасное действие – это активная, осознанная форма поведения лица. Преступное бездействие предполагает пассивную форму повед. чела, это выраж. в невыполнении действий, кот. оно должно было и могло осуществить согл. закону или взятому на себя обязательству. Н: неоказание помощи больному мед. работником.
Общественная опасность явл. объективным свойством какого-либо правонарушения, вкл. прест. Это сво-во сост. в том, что преступлением причиняется или создается угроза причинения вреда объектам уг.-пр. охраны. Этот вред сост. в дестабилизации общественных отношений, нарушении правопорядка, а также в нарушении законных пр. и своб. граждан и юр. лиц. При этом соверш. прест. довольно часто соединено с причинением материального ущерба (Н: кража, грабеж, разбой итд), физ. (телесные поврежд., убийство, изнасил.) и морального вреда потерпевшему.
Общественная опасность имеет характер и степень. Хар-р определяет ту или иную группу общественных отношений, на кот. посягает прест. О хар-ре можно судить по значимости обществ. отношений, на кот. посягает прест. Н: гибель людей, материальный или моральный ущерб; способа, которым было совершено посягательство; формы вины: умысел или неосторожность в том или ином виде; мотивов, которыми руководствовался виновный при совершении преступления, стадии развития преступной деятельности, если последняя не была доведена до конца, и других обстоятельств.
Степень же определяется совок. существенных признаков деяния, кот. влияют не только на его юр. оценку (квалификацию), но и дают возможность отличить одно прест.данного вида от др. преступления того же вида. Степень зависит от формы вины, мотива и цели, способа посягательства, места, обстановки и стадии соверш. прест., тяжести наступивших последствий и др. обстоят., при кот. оно было совершено.
Уг. противоправность преступления закл. в том, что конкр. общественно опасное деяние признается преступным только в том случае, если оно признается таковым в уг. законе. Называя и раскрывая признаки составов преступлений, законодатель запрещает их совершение под угрозой применения наказ. или др. мер уг.-пр. воздействия.
Виновное деяние признается таковым при наличии у лица соотв. псих. отношения к совершенному им действию или бездействию. Т.е. конкр. действие или бездействие, лишенное псих. основы, не явл. преступлением. Не счит. прест.также деяние, кот. формально содержит признаки прест., но совершено лицом, вследствие непреодолимой силы или под воздействием физ. или псих. насилия, которому лицо не могло противостоять.
Наказуемость выраж. в угрозе применения наказания при нарушении уг.-пр. запрета. Лицо, соверш. прест., обязано претерпеть ограничение своих прав и свобод в случаях, предусм. в зак. При этом отв. наступ. и в тех случаях, когда лицо не знало, что его действия запрещены уг. зак. и явл. противоправными. Др. словами «незнание закона не освобождает от отв.», хотя есть исключения (разделы IX и XII)
Малозначительность деяния озн., что своими действиями не причинен вред (ущерб) или не создана угроза кот. причинит вред физ. или юр. лицу, обществу или гос. Малозначительное деяние не явл. преступление при наличии 2-х условий: 1) оно должно формально подпадать под признаки прест., предусм. УКУ и 2) оно не явл. общественно опасным.
