- •1 Наука кримінального права, її зміст та задачі.
- •2 Поняття та предмет кримінального права.
- •3 Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
- •4 Загальна характеристика кримінального законодавства України.
- •5 Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •6 Побудова кримінального закону, структура статей кк
- •7 Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •8 Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •9 Дія кримінального закону у часі.
- •10 Зворотна дія кримінального закону у часі.
- •11 Дія кримінального закону в просторі.
- •12 Дія кримінального закону за колом осіб.
- •13 Дія кримінального закону у просторі.
- •14 Поняття і ознаки злочину.
- •15 Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавстві.
- •16 Кримінально-правові відносини (зміст, суб'єкти).
- •17 Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •18 Підстави кримінальної відповідальності в теорії крим. Права та за кримінальним законодавством.
- •19 Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •20 Об’єкт злочину та його види.
- •21 Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом злочину.
- •22 Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •23 Поняття суспільно небезпечного діяння та його ознаки.
- •24 Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •25 Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •26 Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •27 Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •28 Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •29 Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •30 Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •31 Вік кримінальної відповідальності.
- •32 Поняття і види спеціального суб’єкту злочину
- •33 Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34 Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •35 Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві
- •36 Умисел та його види в теорії кримінального права.
- •37 Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •38 Необережність та її види.
- •39 Злочинна недбалість, її критерії.
- •40 Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41 Злочини з двома формами вини.
- •42 Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •43 Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •44 Поняття та види стадій скоєння злочину.
- •45 Кримінальна відповідальність за готування до скоєння злочинів.
- •46 Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •47 Поняття та ознаки добров. Відмови від доведення злоч. До кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •48 Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •50 Підбурювач, як вид співучасників.
- •51 Виконавець злочину
- •52 Пособник як вид співучасника скоєння злочину.
- •53 Організатор вчинення злочину.
- •54 Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •55 Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •56 Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •57 Поняття та види причетності до злочину.
- •58 Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •59 Поняття множинності злочинів, її види.
- •60 Поняття та види повторності злочинів.
- •61 Сукупність злочинів - вид множинності.
- •62 Рецидив злочину та його види.
- •63 Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •64 Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •65 Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення
- •66 Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •67 Діяння, пов’язане з ризиком, — обставина, що виключає злочинність діяння.
- •68 Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •69 Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •70 Поняття покарання та його цілі за кримінальним законодавством України
- •71 Система покарань, класифікація видів покарань.
- •72 Штраф як вид покарання.
- •73 Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •74 Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •1) В качестве основного:
- •75 Громадські роботи як вид кримінального покарання.
- •76 Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •83 Загальні засади призначення покарання.
- •88 Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •89 Призначення покарання за сукупністю вироків.
88 Призначення покарання за сукупністю злочинів.
Совокупностью преступлений признается совершение лицом двух или более различных преступлений, за каждый из которых он не был осужден.
Закон различает две ситуации, при которых возникает необходимость назначить наказание по совокупности преступлений (ст. 70 УК):
1) за два или более преступления, образующие совокупность, лицо осуждается одним приговором и в этом же приговора ей назначается окончательное наказание, 2) если после вынесения приговора по делу об одном или несколько преступлений будет установлено, что осужденный виновен еще и в другом преступлении , совершенном им до вынесения данного приговора.
Порядок назначения наказания при наличии первой ситуации заключается в том, что суд сначала назначает наказание за каждый совершенное преступление, входящее в совокупности, и после этого определяет окончательное наказание. При совокупности преступлений, говорится в ч. 2 ст. 70, суд, назначив наказание (основное и дополнительное) за каждое преступление отдельно, определяет окончательное наказание путем поглощения менее строгого наказания более строгим либо путем полного или частичного сложения назначенных наказаний в пределах, установленных статьей закона, предусматривающей более строгое наказание.
Помимо общего правила об определении окончательного наказания по совокупности преступлений в пределах, установленных санкцией статьи Особенной части УК, законом предусмотрено отдельное положение по умышленного тяжкого или особо тяжкого преступления, входящего в совокупности преступлений. В ч. 2 ст. 70 УК говорится, что если хотя бы одно из преступлений является умышленным тяжким или особо тяжким, суд может назначить окончательное наказание по совокупности преступлений в пределах максимального срока, установленного для данного вида наказания в Общей части УК. Если хотя бы за одно из совершенных преступлений назначено пожизненное лишение свободы, то окончательное наказание по совокупности преступлений определяется путем поглощения любых менее строгих наказаний пожизненным лишением свободы, говорится в ч. 2 ст. 70 УК.
В ч. 3 ст. 70 УК указано: к основному наказанию может быть присоединено любое из дополнительных наказаний, предусмотренных статьями закона, устанавливающих ответственность за те преступления, в совершении которых лицо было признано виновным. Напомним, что различные виды дополнительных наказаний во всех случаях исполняются самостоятельно.
По указанным выше правилам (ч. 1-3 ст. 70) назначается наказание, если после вынесения приговора по делу будет установлено, что осужденный виновен еще и в другом преступлении (преступлениях), совершенном им до вынесения приговора по первому делу. В этом случае в срок наказания, окончательно назначенного по совокупности преступлений, засчитывается наказание, отбытого полностью или частично по первому приговору.
89 Призначення покарання за сукупністю вироків.
Наказание по нескольким приговорам назначается, если осужденный после вынесения приговора, но до полного отбытия наказания, совершил новое преступление. В этом случае в соответствии с ч. 1 ст.71 УК суд к наказанию, назначенному по новому приговору, полностью или частично присоединяет не отбытая часть наказания по предыдущему приговору.
Порядок назначения наказания по совокупности приговоров предусматривает, как правило, принцип полного или частичного сложения наказаний. Это более строгий порядок по сравнению с порядком назначения наказания по совокупности преступлений, по которым допускаются и правила поглощения менее строгого наказания более строгим.
Характерными особенностями назначения наказания по совокупности приговоров в соответствии с ч. 2 ст. 71 УК является то, что:
1) общий срок наказания не должен превышать максимального срока, установленного для данного вида наказания в Общей части УК;
2) при сложении наказаний в виде лишения свободы общий срок наказания, окончательно назначенного по совокупности приговоров, не должен превышать пятнадцати лет, а в случае, если хотя бы одно из преступлений является особо тяжким, общий срок лишения свободы может быть больше п ' пятнадцати лет, но не должен превышать двадцати пяти лет.
Закон (ч. 4 ст. 71 УК) содержит еще одну особенность назначения наказания по совокупности приговоров, кроме случаев, когда оно определяется путем поглощения одного наказания другим, назначенным в максимальном размере, должно быть больше наказания, назначенного за новое преступление, а также от не отбытой части наказания по предыдущему приговору. Однако и в этом случае наказание в виде лишения свободы должно соответствовать вышеизложенным положениям закона относительно предельных сроков этого вида наказания.
В ч. 3 ст. 71 отмечается, что предназначено хотя бы по одному из приговоров дополнительное наказание или не отбытая его часть по предыдущему приговору подлежит присоединению к основному наказанию, окончательно назначенного по совокупности приговоров. Дополнительные наказания различного вида во всех случаях исполняются самостоятельно.
Если осужденный после постановления приговора, но до полного отбытия наказания совершил два или более преступлений суд назначает наказание за эти новые преступления по правилам о назначении наказания по совокупности преступлений, а затем к окончательному наказанию, назначенному по совокупности преступлений, полностью или частично присоединяет не отбытая часть наказания по предыдущему приговору в пределах, установленных в ч. 2 ст. 71 УК.
90
91
92
93
94
95
96
97
98
99
100
101
102
103
104
105
