- •1 Наука кримінального права, її зміст та задачі.
- •2 Поняття та предмет кримінального права.
- •3 Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
- •4 Загальна характеристика кримінального законодавства України.
- •5 Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •6 Побудова кримінального закону, структура статей кк
- •7 Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •8 Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •9 Дія кримінального закону у часі.
- •10 Зворотна дія кримінального закону у часі.
- •11 Дія кримінального закону в просторі.
- •12 Дія кримінального закону за колом осіб.
- •13 Дія кримінального закону у просторі.
- •14 Поняття і ознаки злочину.
- •15 Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавстві.
- •16 Кримінально-правові відносини (зміст, суб'єкти).
- •17 Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •18 Підстави кримінальної відповідальності в теорії крим. Права та за кримінальним законодавством.
- •19 Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •20 Об’єкт злочину та його види.
- •21 Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом злочину.
- •22 Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •23 Поняття суспільно небезпечного діяння та його ознаки.
- •24 Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •25 Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •26 Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •27 Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •28 Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •29 Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •30 Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •31 Вік кримінальної відповідальності.
- •32 Поняття і види спеціального суб’єкту злочину
- •33 Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34 Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •35 Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві
- •36 Умисел та його види в теорії кримінального права.
- •37 Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •38 Необережність та її види.
- •39 Злочинна недбалість, її критерії.
- •40 Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41 Злочини з двома формами вини.
- •42 Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •43 Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •44 Поняття та види стадій скоєння злочину.
- •45 Кримінальна відповідальність за готування до скоєння злочинів.
- •46 Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •47 Поняття та ознаки добров. Відмови від доведення злоч. До кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •48 Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •50 Підбурювач, як вид співучасників.
- •51 Виконавець злочину
- •52 Пособник як вид співучасника скоєння злочину.
- •53 Організатор вчинення злочину.
- •54 Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •55 Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •56 Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •57 Поняття та види причетності до злочину.
- •58 Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •59 Поняття множинності злочинів, її види.
- •60 Поняття та види повторності злочинів.
- •61 Сукупність злочинів - вид множинності.
- •62 Рецидив злочину та його види.
- •63 Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •64 Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •65 Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення
- •66 Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •67 Діяння, пов’язане з ризиком, — обставина, що виключає злочинність діяння.
- •68 Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •69 Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •70 Поняття покарання та його цілі за кримінальним законодавством України
- •71 Система покарань, класифікація видів покарань.
- •72 Штраф як вид покарання.
- •73 Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •74 Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •1) В качестве основного:
- •75 Громадські роботи як вид кримінального покарання.
- •76 Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •83 Загальні засади призначення покарання.
- •88 Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •89 Призначення покарання за сукупністю вироків.
47 Поняття та ознаки добров. Відмови від доведення злоч. До кінця, його відмінність від дійового каяття.
Добровольный отказ - это окончательное прекращение лицом по собственной воле приготовления к преступлению или покушения на преступление, если при этом она осознавала возможность доведения преступления до конца (ч. 1 ст. 17 ).
Признаками добровольного отказа являются: а) окончательное прекращение лицом приготовления к преступлению или покушения на преступление, б) отказ от совершения преступления по воле самого лица в) наличие у лица осознания возможности довести преступление до конца.
Лицо, добровольно отказавшееся от доведения преступления до конца, подлежит уголовной ответственности лишь в том случае, если фактически совершенное им деяние содержит состав иного преступления. Скажем, лицо, с целью умышленного убийства изготовила огнестрельное оружие, после чего добровольно отказалась от совершения такого убийства, не подлежит уголовной ответственности за приготовление к умышленному убийству, но отвечать за незаконное изготовление огнестрельного оружия по ч. 1 ст. 263 УК . Добровольный отказ от совершения преступления возможна при неоконченном преступлении - на стадии приготовления к преступлению либо на стадии покушения на преступление.
Окончательное прекращение приготовления к преступлению или покушения на преступление означает окончательный отказ от доведения преступления до конца , то есть истинную и безвозвратную отказ лица от совершения задуманного им преступления и отсутствие умысла продолжить его в будущем. Пе ¬ перерывов в совершении преступления , его приостановление , временный отказ от доведения его до конца не создают добровольного отказа от совершения преступления , поскольку не прекращается угроза , опасность причинения вреда объекту , охраняемому уголовным законом. Не является добровольным отказом от преступления и отказ от повторения посягательства при неудачной попытке совершения преступления , поскольку виновным сделано все , что он считал необходимым для окончания преступления , но по не зависящим от него причинам преступление не было доведено до конца.
Второй признак добровольного отказа - это недоказанности преступления до конца по собственной воле лица . О содержании этого признака свидетельствует не только название самого отказа ( добрая воля ) , но и текст ч. 1 и 2 ст . 15, где покушение на преступление определяется как деяние, не было доведено до конца по причинам , не зависящим от воли виновного. При добровольном отказе от совершения преступления лицо сознательно , по своей воле прекращает преступную деятельность .
Важным признаком добровольного отказа является наличие у лица осознания возможности довести преступление до конца . Лицо считает , что причины (обстоятельства ) , которые он не в состоянии преодолеть ( преодолеть ) для окончания начатого им преступления , отсутствуют и ей удастся в данных конкретных условиях его завершить .
Если же лицо прекращает преступное деяние , отказывается от доведения преступления до конца , убедившись в фактической невозможности его успешного осуществления , - это не добровольное , а вынужденный отказ , неудачное преступное посягательство ( вор пытался открыть сейф с драгоценностями , но не смог ) .
Мотивы добровольного отказа от доведения преступления до конца могут быть разными : осознание аморальности деяния , раскаяние , желание исправиться , страх перед ответственностью , жалость , невыгодность совершения преступления и т.п. . Эти мотивы не имеют значения для добровольного отказа от преступления .
Под деятельным раскаянием следует понимать такие действия лица , которые свидетельствуют об осуждении ею совершенного преступления и о стремлении загладить его последствия . Объективным признаком деятельного раскаяния есть определенная активная поведение лица , совершившего преступление , а субъективному признаку - осуждение виновным своих действий.