- •1 Наука кримінального права, її зміст та задачі.
- •2 Поняття та предмет кримінального права.
- •3 Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).
- •4 Загальна характеристика кримінального законодавства України.
- •5 Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •6 Побудова кримінального закону, структура статей кк
- •7 Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •8 Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •9 Дія кримінального закону у часі.
- •10 Зворотна дія кримінального закону у часі.
- •11 Дія кримінального закону в просторі.
- •12 Дія кримінального закону за колом осіб.
- •13 Дія кримінального закону у просторі.
- •14 Поняття і ознаки злочину.
- •15 Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавстві.
- •16 Кримінально-правові відносини (зміст, суб'єкти).
- •17 Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.
- •18 Підстави кримінальної відповідальності в теорії крим. Права та за кримінальним законодавством.
- •19 Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •20 Об’єкт злочину та його види.
- •21 Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом злочину.
- •22 Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •23 Поняття суспільно небезпечного діяння та його ознаки.
- •24 Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.
- •25 Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •26 Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.
- •27 Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •28 Поняття місця скоєння злочину, його значення.
- •29 Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •30 Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •31 Вік кримінальної відповідальності.
- •32 Поняття і види спеціального суб’єкту злочину
- •33 Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34 Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •35 Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві
- •36 Умисел та його види в теорії кримінального права.
- •37 Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •38 Необережність та її види.
- •39 Злочинна недбалість, її критерії.
- •40 Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
- •41 Злочини з двома формами вини.
- •42 Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •43 Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •44 Поняття та види стадій скоєння злочину.
- •45 Кримінальна відповідальність за готування до скоєння злочинів.
- •46 Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •47 Поняття та ознаки добров. Відмови від доведення злоч. До кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •48 Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •50 Підбурювач, як вид співучасників.
- •51 Виконавець злочину
- •52 Пособник як вид співучасника скоєння злочину.
- •53 Організатор вчинення злочину.
- •54 Форми співучасті, критерії їх виділення.
- •55 Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •56 Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •57 Поняття та види причетності до злочину.
- •58 Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •59 Поняття множинності злочинів, її види.
- •60 Поняття та види повторності злочинів.
- •61 Сукупність злочинів - вид множинності.
- •62 Рецидив злочину та його види.
- •63 Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •64 Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •65 Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення
- •66 Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.
- •67 Діяння, пов’язане з ризиком, — обставина, що виключає злочинність діяння.
- •68 Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •69 Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •70 Поняття покарання та його цілі за кримінальним законодавством України
- •71 Система покарань, класифікація видів покарань.
- •72 Штраф як вид покарання.
- •73 Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.
- •74 Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •1) В качестве основного:
- •75 Громадські роботи як вид кримінального покарання.
- •76 Виправні роботи, порядок їх призначення.
- •83 Загальні засади призначення покарання.
- •88 Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •89 Призначення покарання за сукупністю вироків.
30 Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
Вменяемость - прежде всего признак человека, который обладает психическим здоровьем. вменяемость - это психическое состояние лица, заключается в ее способности по состоянию психического здоровья, по уровню социально-психологического развития и социализации, а также по возрасту осознавать фактический характер и общественную опасность своих действий, руководить ими во время совершения преступления и нести в связи с этим уголовную ответственность.
Вообще вменяемость - это нормальное состояние психически здорового человека. Существует презумпция психического здоровья: каждый человек считается не имеющим психического расстройства, пока наличие такого расстройства не будет установлено по основаниям и в порядке, предусмотренных законом. Если возникает сомнение по поводу вменяемости, органы предварительного расследования или суд назначают судебно-психиатрическую экспертизу. Лицо должно быть признано судом вменяемым или невменяемым не вообще, а только в отношении деяния, ей инкриминируется.
Вменяемость характеризуется двумя критериями - медицинским (биологическим) и юридическим (психологическим). Медицинский критерий определяет здоровое состояние психики лица, отсутствие определенных психических заболеваний, недостатков умственного развития, юридический заключается в способности лица осознавать характер своих общественное опасных действий (бездействия) и руководить ими.
Формула вменяемости, предусм-ая в ч. 1 ст.19 УК, сост. из 2-х критериев: юр. и псих
Юридический критерий вменяемости озн. факт совершения преступления психически здоровым лицом, способным осознавать фактический хар-р и общественную опасность преступления и руководить своими поступками во время совершения прест. Психологический критерий хар-ет состояние психики суб. прест. во время совершения прест., т.е. ур-нь развития его психических ф-ий, кот. предопределяет способность лицо осознавать свои действия и руководить ими. Эта способность явл. показателем соотв. психофиз. и возрастнго развития чела, такого состояния его психики, прик от. он способен в полной мере осознавать фактический хар-р и общественную опасность совершенного прест., а также руководить им. Психологический критерий вменяемости охватывает способность психически здорового лица осознавать свои действия(безд.) и руководить ими.
Ограниченно вменяемым признается лицо, кот. во время соверш. прест., вследствие имеющегося у него псих. расстройства, не было способно в полной мере осознавать свои действия (бездействие) или руководить ими. Ограниченная вменяемость явл. видом вменяемости, а не промежуточным звеном между вменяемостью и невменяемость. Под псих расстройствами в рамках ограниченной вменяемости поним. псих нарушения, кот. не достигли ур-ня психоза, но вместе с тем, ограничивают способность в полной мере осознанно руководить своими действиями во время совершения прес.
Не могут быть признаны несовершеннолетние, достигшие возраста уг. отв., кот. вследствие отставания в псих. развитии, не связанного с псих. расстройством, во время совершения общественно опасного деяния не могли в полной мере осознавать фактический хар-р и общественную опасность своих действий или руководить ими. Т.е. если несоверш. у кого псих. отставание совершил прест., он не подлежит уг. ответ. и наказанию, т.к. они по уровню своего развития не достигли возраста уг. отв.
Ограниченно вменяемы лица полежат уг. отв. на общих основаниях, но при назначении наказания суд учитывает степень осознания этим лицом фактической стор. и обществ. опасности совершенного прест, личность виновного и обстоятельства дела, кот. смягчают или отягощают наказание.
Ограниченная вменяемость может быть основание для применения принудительных мер мед. хар-ра. Назначение судом принудительных мер мед. хар-ра отосит. ограниченно вмен. явл. правом, а не обяз. суда, и осущ-ся по правилам, предус. УПК
