Питання до іспиту з кримінального права (Загальна частина)

1. Наука кримінального права, її зміст та задачі.

2. Поняття та предмет кримінального права.

3. Принципи кримінального права (загальні та спеціальні).

4. Загальна характеристика кримінального законодавства України.

5. Поняття кримінального закону, його риси та значення.

6. Побудова кримінального закону, структура статей КК.

7. Поняття та види диспозицій статей Особливої частини КК.

8. Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.

9. Дія кримінального закону у часі.

10. Зворотна дія кримінального закону у часі.

11. Дія кримінального закону в просторі.

12. Дія кримінального закону за колом осіб.

13. Дія кримінального закону у просторі.

14. Поняття і ознаки злочину.

15. Класифікація злочинів в теорії кримінального права та законодавстві.

16. Кримінально-правові відносини (зміст, суб'єкти).

17. Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права.

18. Підстави кримінальної відповідальності в теорії крим. права та за кримінальним законодавством.

19. Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.

20. Об’єкт злочину та його види.

21. Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом злочину.

22. Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.

23. Поняття суспільно небезпечного діяння та його ознаки.

24. Поняття кримінально-правової бездіяльності, умови відповідальності.

25. Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.

26. Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві. Теорії причинного зв’язку.

27. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.

28. Поняття місця скоєння злочину, його значення.

29. Поняття та ознаки суб’єкту злочину.

30. Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.

31. Вік кримінальної відповідальності.

32. Поняття і види спеціального суб’єкту злочину

33. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.

34. Поняття та зміст вини у кримінальному праві.

35. Поняття та види умислу в кримінальному законодавстві.

36. Умисел та його види в теорії кримінального права.

37. Злочинна самовпевненість, її критерії.

38. Необережність та її види.

39. Злочинна недбалість, її критерії.

40. Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.

41. Злочини з двома формами вини.

42. Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.

43. Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.

44. Поняття та види стадій скоєння злочину.

45. Кримінальна відповідальність за готування до скоєння злочинів.

46. Поняття та види замаху на вчинення злочину.

47. Поняття та ознаки добров. відмови від доведення злоч. до кінця, його відмінність від дійового каяття.

48. Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.

49. Види співучасників, критерії їх Виділення.

50. Підбурювач, як вид співучасників.

51. Виконавець злочину

52. Пособник як вид співучасника скоєння злочину.

53. Організатор вчинення злочину.

54. Форми співучасті, критерії їх виділення.

55. Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.

56. Ексцес виконавця, правові наслідки.

57. Поняття та види причетності до злочину.

58. Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.

59. Поняття множинності злочинів, її види.

60. Поняття та види повторності злочинів.

61. Сукупність злочинів - вид множинності.

62. Рецидив злочину та його види.

63. Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.

64. Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.

65. Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення

66. Поняття крайньої необхідності, умови правомірності.

67. Діяння, пов’язане з ризиком, — обставина, що виключає злочинність діяння.

68. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.

69. Давність притягнення до кримінальної відповідальності.

70. Поняття покарання та його цілі за кримінальним законодавством України.

71. Система покарань, класифікація видів покарань.

72. Штраф як вид покарання.

73. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.

74. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

75. Громадські роботи як вид кримінального покарання.

76. Виправні роботи, порядок їх призначення.

77. Конфіскація майна, умови застосування.

78. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

79. Арешт як вид покарання.

80. Обмеження волі - вид кримінального покарання, умови застосування.

81. Поняття та зміст позбавлення волі на певний строк.

82. Довічне позбавлення волі, умови застосування.

83. Загальні засади призначення покарання.

84. Поняття та види обставин, що пом’якшують покарання.

85. Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.

86. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.

87. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

88. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

89. Призначення покарання за сукупністю вироків.

90. Поняття та види звільнення від покарання.

91. Поняття та види звільнення від відбування покарання.

92. Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.

93. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (підстави та умови застосування).

94. Давність виконання обвинувального вироку.

95. Звільнення від покарання за хворобою.

96. Амністія та помилування (підстави застосування).

97. Поняття судимості, її правові наслідки.

98. Погашення та зняття судимості.

99. Поняття та види примусових заходів медичного характеру.

100. Примусове лікування.

101. Спеціальна конфіскація, її правова природа.

102. Кримінальна відповідальність неповнолітніх

103. Види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.

104. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини, які вчинені у віці до 18 років.

105. Примусові заходи виховного характеру (правова природа та види).

1 Наука кримінального права, її зміст та задачі.

Наука уголовного права является частью юридической науки, одной из отраслей общественных наук. Ее содержанием является слаженная система уголовно-правовых взглядов, идей, представлений о преступлении и наказании. Науку уголовного права как систему уголовно-правовых взглядов, идей, представлений и понятий следует отличать от уголовного права как системы (совокупности) юридических норм, отрасли права.

Уголовное право как отрасль права выступает для науки как предмет ее изучения. Именно наука уголовного права, изучая уголовное законодательство, выясняя его социальное назначение, характер всех его институтов, их эффективность, выявляет практическое значение каждой нормы, пробелы в правовом регулировании, исследует проблемы совершенствования уголовно-правовых норм. Предметом науки уголовного права являются такие социальные явления, как преступление и покаранняПредметом изучения науки уголовного права является не только уголовное законодательство, но и практика его применения. Уголовное законодательство и практика его применения изучаются наукой в их историческом развитии и изменении. Поэтому предметом науки уголовного права являются история развития уголовного права Украины, тенденции совершенствования уголовного закона и практики его применения.

Наука уголовного права включает в круг изучаемых ею проблем уголовное законодательство, практику его применения, а также теорию уголовного права других государств как ближнего, так и дальнего зарубежья.

Наука уголовного права-это фундаментальная наука. Она является научным основанием для других наук криминального цикла - криминологии, судебной психологии, судебной психиатрии, судебной медицины, статистики, криминалистики и др.. Вместе с тем она использует данные этих прикладных наук

5. Основные задачи науки уголовного права заключаются в следующем:

а) разработка фундаментальных проблем теории уголовного права;

б) выработка рекомендаций по совершенствованию УК и практики его применения;

в) дальнейшее изучение всех институтов уголовного права с целью установления их эффективности;

г) укрепление тесных связей с правотворческими и практическими органами;

г) дальнейшее совершенствование всей научно-педагогической деятельности с целью подготовки высококвалифицированных специалистов-правоведов;

д) изучение уголовного законодательства и практики его применения в странах ближнего и дальнего зарубежья.

В настоящее время важной задачей науки уголовного права является подготовка вместе с практическими работниками комментариев к УК.

2 Поняття та предмет кримінального права.

Понятие «Уголовное право» (уг. пр.) употребляется в 4-х аспектах: как отрасль зак-ва, как отрасль права, как наука, как уч. дисциплина.

Уг. пр. как отрасль пр. входит в сист. укр. правовой сист., кот. принадлежит к континентальной (романо-германской) правовой семье. Это озн. что осн. источником пр. явл. закон, а не суд. прецендент.

Уголовное право Укр. – это совок. правовых норм, установленных единственным органом зак-ой власти – ВРУ, кот. определяют преступность и наказуемость деяний, основания уг. ответственности, сист. и порядок назначения наказ., а также условия освобождения от уг. ответственности и наказания.

Предметом отрасли уг. пр явл. обществ. отношения, возникающие с момента совершения общественно опасного деяния, предусм. УКУ. Раскрывая сущность предмета уг.-правового регулирования, можно выделить две основные сферы чел-го бытия, в кот. активно функционируют нормы уг. права:

1) сфера правомерного поведения граждан при причинении вреда при наличии обстоятельств, исключающих преступность деяния (необходимая оборона, крайняя необходимость, задержание лица, совершившего преступление и др..)

2) преступное поведение.

Функции:

Охранительная ф-ия яв. основной и традиц. для уг. пр. и выраж. в защите норм. уклада обществ. жизни от нарушения путем установления преступности конкр. деяний, применения уг. наказания и иных мер уг.-прав-го воздействия за их совершение. При реализации этой ф-ии возник. охранительные уг.-пр. отнош. и исп-ся метод принуждения

Предупредительная (профилактическая) ф-ия выраж. в создании препятствий для совершения прест. путем установления уг.-пр. запрета, в поощрении законопослушных граждан к активному противодействию преступным деяниям, а преступников – к отказу от доведения начатых прест. до конца, изменению жизненных установок при помощи достижения целей наказания. Выделяют общую превенцию (предупреждение совершения прест. любыми лицами) и специальную превенцию (предупреждение повторного совершения прест. лицами, кот. ранее уже совершили прест.).

Воспитательная ф-ия выраж. в формир. у граждан уважения к озраняемым уг. пр. общественным отнош., интересам и благам. Всех людей по хар-ру воздействия на них уг. пр. можно условно разделить на 3 категории: для первых наличие уг.-пр. запретов не явл. обяз., т.к. совершение прест. противоречит их мировоззрению, в том числе представлениям о добре и зле; вторые не соверш. прест. из страха перед наказанием; а в третьи осознанно совершают прест. Эта ф-ия направлена на формир. у граждан убеждений, при наличии кот. соверш. прест. явл. неприемлемым.

Стимулирующая (поощрительная) ф-ия проявляется за счет применения поощрительных норм, стимулирующих активное позитивное посткриминальное поведение, например, нормы об основания применения института освобождения от уг. отв. и наказания и т.д.