23.Способи створення підприємств.Структурні підрозділи підприємств.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). 

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. 

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. 

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. 

24. Обєднання підприємств

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до ГК та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об'єднання підприємств можуть утворюватися на невизначений строк або як тимчасові об'єднання (на визначений строк).

Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднанням підприємства діють відповідно до положень ГК, інших законів та статуту підприємства, затвердженого об'єднанням.

Після припинення діяльності об'єднання майно, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми учасниками. Порядок розподілу (як правило, відповідно до часткової участі) визначається договором або статутом. Цю ознаку об'єднання можна вважати економіко-юридичною ознакою.

Отже, об'єднання становить собою сукупність самостійних суб'єктів права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує об'єднання. В теорії господарського права такі організаційні структури визначаються як господарські системи, в теорії цивільного та адміністративного права - як складні юридичні особи.

25.

26. Порядок і особливості державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи

Фізичні особи вправі здійснювати підприємницьку діяльність як зі створенням, так і без створення юридичної особи. Фізична особа, яка на законних підставах займається підприємництвом без створення юридичної особи, набуває статусу фізичної особи-підприємця. Для позначення її правового статусу вживаються також терміни "підприємець", "приватний підприємець", "індивідуальний підприємець".

Право на зайняття підприємницькою діяльністю на території України мають громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Це право може бути обмежене лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Дня того щоб фізична особа могла займатися підприємництвом, вона повинна мати право- та дієздатність у повному обсязі, що пов'язано із необхідністю вчинення юридичних дій та можливістю нести цивільно-правову відповідальність у передбачених законом чи договором випадках.

Як випливає зі ст. 50 ЦК України, дієздатність фізичної особи як підприємця пов'язана з двома умовами: а) набуття (надання) повної цивільної дієздатності фізичною особою, що бажає займатися підприємництвом; б) державна реєстрація фізичної особи як підприємця.

Згідно зі ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). Фізична особа може набути повної цивільної дієздатності і до досягнення вказаного віку в разі реєстрації шлюбу: повна цивільна дієздатність виникає автоматично з моменту його реєстрації. Статтею 35 ЦК України передбачено також можливість надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. У цьому випадку необхідним є рішення органу опіки і піклування або суду. Крім того, фізична особа, яка досягла 16 років, може бути зареєстрована як підприємець за письмовою згодою на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування і набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації як підприємця. Саме з моменту набуття (надання) повної цивільної дієздатності фізичні особи реалізують надане їм конституційне право на зайняття підприємницькою діяльністю, яке здійснюють самостійно.

Ще однією обов'язковою умовою зайняття підприємництвом фізичною особою є державна реєстрація, що прямо передбачено ч. 2 ст. 50 ЦК України.

Як випливає зі ст. 5 Декрету КМУ "Про податок на промисел" обов'язок громадянина зареєструватися як суб'єкт підприємництва виникає лише тоді, коли фізична особа здійснює діяльність з метою отримання прибутку систематично, тобто протягом календарного року вчиняє правочини щодо продажу товарів, виконання робіт, надання послуг більше чотирьох разів. Здійснення підприємницької діяльності без реєстрації тягне адміністративну відповідальність за ст. 164 КУпАП.

Фізична особа, на відміну від юридичної особи, яка набуває право- та дієздатності з моменту державної реєстрації, є суб'єктом цивільного права і без державної реєстрації, а тому має право укладати будь-які цивільно-правові договори у сфері підприємництва. Якщо підприємницькі договори були укладені до моменту державної реєстрації, але в процесі її здійснення, підстав для визнання їх недійсними саме з цієї підстави в судовому порядку немає. Зазначене положення на сьогодні є законодавчо закріпленим у ч. З ст. 50 ЦК України.

Державна реєстрація є необхідною, по-перше, з метою надання фізичній особі додаткових прав та можливостей, що характерні для юридичних осіб (наприклад, право на комерційне (фірмове) найменування, використання знаків для товарів та послуг, застосування процедури банкрутства тощо), та, по-друге, для покладення на неї додаткових обов'язків у сфері оподаткування та дотримання правил здійснення підприємницької діяльності.

Порядок державної реєстрації фізичної особи як підприємця

Державна реєстрація фізичної особи-підприємця - це засвідчення факту набуття або позбавлення фізичної особи статусу підприємця. Порядок проведення державної реєстрації передбачений ст. 58 ГК України та статтями 42-44 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Така реєстрація проводиться за заявою фізичної особи державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи-підприємця. Реєстрація здійснюється за спрощеною процедурою на підставі заяви (реєстраційної картки) за умови подачі ідентифікаційного коду фізичної особи-платника податків та сплати реєстраційного збору. У державній реєстрації може бути відмовлено лише у випадку невідповідності відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації; наявності обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем; наявності в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем. Безпідставну відмову або ухилення від державної реєстрації можна оскаржити до суду.

Відомості про фізичну особу-підприємця, зазначені в реєстраційній картці, включаються до Єдиного державного реєстру і є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб-платників податків. Уповноважений орган у 5-денний строк з моменту одержання запиту заінтересованої особи зобов'язаний надати витяг з Єдиного державного реєстру або довідку про наявність або відсутність у ньому інформації, яка запитується. Така інформація вважається достовірною і може бути використана в спорі з третьою особою.

За результатами державної реєстрації видається свідоцтво, яке є основним документом, що підтверджує право фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю. Таке свідоцтво є безстроковим.