70.Порядок розгляду спорів про порушення антимонопольного закон-ва Укр.

При перевірці суб’єкта господарювання або при розгляді заяви про порушення антимонопольного законодавства проводиться аналіз щодо виявлення ознак порушення. Висновки такого аналізу можуть бути негативними (ознак порушення антимонопольного законодавства не виявлено) або позитивними. У першому випадку здійснюється відмова у прийнятті заяви до розгляду, у другому – заява або матеріали перевірки приймаються до розгляду. Після цього ретельно аналізується склад порушення, збираються докази, визначається мета дій, які становлять зміст порушення відносно впливу на стан конкурентного середовища. Висновки мають дати відповідь про наявність або відсутність порушення антимонопольного законодавства. Позитивна відповідь дає підстави для розпорядження державного уповноваженого про початок розгляду справи. Після цього проводиться копітка робота по збору доказів порушення антимонопольного законодавства. У ході цієї роботи здійснюються такі операції: 1) визначення становища суб’єкта господарювання – можливого порушника на ринку; 2) опис дій, що мають ознаки порушення; 3) виявлення мети, з якою здійснювалися такі дії; 4) аналіз товарного ринку й стратегії конкуренції; 5) оцінка впливу на конкурентне середовище; 6) збір документальних доказів наявності порушення; 7) кваліфікація ознак порушення. Якщо в результаті дослідження виявлені необхідні ознаки порушення, проведена кваліфікація порушення у відповідності до Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», то матеріали справи із спеціально підготованим поданням віддаються для прийняття рішення державному уповноваженому. Останній може запропонувати такі варіанти дій: 1) прийняття рішення по справі; 2)направити матеріали справи на додаткове дослідження; 3) припинити розгляд справи за недоведеністю ознак порушення або за його відсутністю; 4) передати матеріали справи для прийняття рішення відповідним органам.

71.Основні засади провадження зед згідно з зу «Про зед»

Основним законодавчим актом, який закріплює правові засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб'єктами господарювання, є Закон України від 16 квітня 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність". Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання усіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов'язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод. 

Вихід підприємств на світовий зовнішній ринок - закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльність підприємств на світовому ринку пов'язана з міжнародною виробничою й науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг. Вона також включає вивіз капіталу в формі інвестування в іноземні підприємства і залучення іноземних інвестицій, створення спільних з іноземними юридичними особами підприємств. У законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, як на території України, так і за її межами.

Надання підприємствам права самостійно виходити на світовий ринок, установлювати прямі зв'язки з іноземними партнерами створює умови для зростання ефективності їх функціонування насамперед через появу нових фінансових і технічних можливостей, більш швидкого оновлення матеріально-технічної бази виробництва, збільшення його експортного потенціалу завдяки підвищенню якості продукції, її конкурентоспроможності. Це відкриває перед підприємствами нові можливості розширити ринок збуту своєї продукції, збільшити кількість робочих місць, а це - прямий шлях до підвищення рентабельності та "виживання" в умовах конкуренції.