32.Роздержавлення та приватизація власності в Україні

Роздержавлення - передача майна державного підприємства у володіння, розпорядження та використання трудовому колективу роздержавленого підприємства.

Приватизація - перехід на безоплатній або платній основі об'єктів державної власності у володіння, розпорядження та використання трудовим колективом, групою осіб та окремими особами.

Роздержавлення і приватизація - об'єктивний процес, це "полігон", на якому йде випробування нових форм і методів господарювання, перевірка на зрілість і ефективність традиційних і новітніх форм власності.

Механізм роздержавлення і приватизації в нашій країні здійснюється на основі відповідних принципів, форм і способів реформування власності, які визначені Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств та організацій" (1992 р.)

Основні принципи приватизації і роздержавлення:

- законність надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів;

- пріоритетне право громадян України на придбання держмайна;

- безкоштовна передача частини держмайна кожному громадянинові України тощо.

Класичною формою роздержавлення на сучасному етапі є акціонування (корпоратизація) державних підприємств.

Другою формою роздержавлення є оренда майна роздержавнюваних підприємств їх трудовими колективами, господарськими об'єднаннями

Засобами приватизації є власні та позичені кошти покупців, а також приватизаційні номери (майнові приватизаційні сертифікати, компенсаційні сертифікати, житлові чеки тощо).

Об'єктами державної власності, які підлягають приватизації є: земельний фонд; житловий фонд; майно підприємств, ділянок, інших підрозділів, які відокремлюються в самостійні підприємства; незавершене будівництво; частка (паї, акції) в майні господарських товариств і об'єднань, що належать державі.

Суб'єктами приватизації є покупці, продавці, представники, посередники і державні органи приватизації. Отже, відповідно до чинного законодавства, в Україні створені необхідні юридичні умови для здійснення принципових змін у формах власності. Проте економічні перетворення проходять дуже повільно і навіть із серйозними помилками і порушеннями.

33.Шляхи роздержавлення власності та способи приватизації

Головним шляхом перетворення відносин власності стало роздержавлення. Воно є загальносвітовою тенденцією. Досвід, накопичений розвинутими країнами, свідчить, що роздержавлення не тотожне виходу держави з економіки. Проблема роздержавлення особливо актуальна для країн, які здійснюють перехід від тотального одержавлення до ринку.

Форми і методи роздержавлення

Роздержавлення:

• в межах державної власності,

• поза межами державної власності,

• демонополізація,

• децентралізація,

• нові види державної власності (муніципальна, комунальна).

Способами приватизації є:

• продаж державного майна на аукціоні та за конкурсом,

• купівля-продаж часток держави і капіталу підприємств за конкурсом та на аукціоні,

• викуп майна трудових колективів,

• перетворення державних підприємств в акціонерні товариства з приватним володінням акцій і т. д.

 В цілому, у суспільній свідомості намітилися три основні підходи (шляхи) до вирішення проблеми роздержавлення і приватизації власності. Перший передбачає звичайну передачу державних підприємств у власність трудових колективів. Другий - розподіл державної власності або певної її частини між усіма членами суспільства. Причому, і перший, і другий підходи передбачають, в основному, безоплатну передачу власності в руки громадян або трудових колективів. В основі третього підходу лежить продаж державної власності громадянам і недержавним юридичним особам

Інший підхід, який передбачає розподіл власності між усіма громадянами, здавалося б знімає ці недоліки. Але і тут є проблеми. Чого ми всі чекаємо від приватизації? Передбачається, що роздержавлення і приватизація власності забезпечує підвищення ефективності виробництва внаслідок відродження у людини стимулів до праці, появи в економіці суб’єктів, орієнтованих на правила "ринкової гри”. А це, в свою чергу, повинно забезпечити і більш високий рівень життя.

У межах другого підходу сьогодні, згідно з Законом “Про приватизацію майна державних підприємств”, пропонується механізм “поділу” через приватизаційні майнові сертифікати, які повинні визначити частку кожного громадянина України у державному майні, що підлягає приватизації. Цей шлях, на думку авторів, повинен за короткий час створити мільйони нових власників - опору ринкових перетворень. Але і це може стати черговим міфом. Тому що, по-перше, на порожній ринок викидається величезна кількість потенційних купівельних платіжних засобів, що неминуче підштовхне інфляцію. По-друге, мізерна вартість приватизаційного сертифікату (1050000 крб.) при високій інфляції лише номінально збільшить кількість власників.

Нарешті, третій підхід - продаж державної власності громадянам - ці недоліки неначе долає. Частина грошей, витрачена на придбання власності, вилучається із грошового обороту. Та і відношення до придбаного на “свої кровні”