28.Розкрити сутність економічного економічного змісту

Власність — соціологічна категорія, яка відображає розвиток кількох підсистем суспільних відносин (виробничих, соціальних, правових, пол'пичних, психологічних та ін.), що прямо і опосередковано стосуються привласнення матеріальних I духовних благ через суспільно-економічну форму певного способу виробництва.

Економічна власність — система сутнісних виробничих відносин між людьми (класами, соціальними верствами, групами, окремими індивідами тощо) з приводу привласнення різноманітних об'єктів власності (засобів виробництва, предметів споживання, послуг, робочої сили, патентів та ін.) в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні).

Юридична власність — загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності

Отже, об'єктами економічної власності є:  - робоча сила; - засоби виробництва; - продукти праці.  Суб'єктами економічної власності є: - особа; - група осіб; - держава.

Функції власності: :власність визначає:  - умови поєднання робітників з засобами виробництва; - відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва і результатів виробництва; - умови розпорядження і використання факторів виробництва; - соціально-економічну структуру суспільства.

таким чином, у найабстрактнішій формі власність постає як відносини між індивідами щодо відчуження—привласнення діяльності чи її результатів. Найбільш виразно власність як економічні відносини проявляється тоді, коли один індивід, відчужуючи, прибирає до рук плоди діяльності іншого. Таке відчуження може бути як відплатним, відшкодованим у результаті еквівалентного обміну результатами праці, так і безоплатним вилученням частини результатів діяльності (праці) одних на користь інших.

29. Типи види і форми власності

Існує два типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність – це такі відносини власності, коли суб'єктом власності є одна особа.

Приватна власність існує в двох видах: проста приватна власність  і капіталістична приватна власність.

Проста приватна власність  існує, коли сам власник є безпосереднім виробником, тобто відсутній факт найму робочої сили. Капіталістична приватна власність існує в випадку найму робочої сили.

Основні форми приватної власності: одноосібне приватне підприємство, одноосібне фермерське господарство та історичні форми власності: рабовласницьке, феодальне господарства, прості виробничі форми капіталістичної суспільної формації.

Суспільна власність – це такі відносини власності, при яких суб'єктом власності є група осіб або держава.

Суспільна власність існує в двох видах: колективна і державна. Колективна власність передбачає існування групи власників. Найвідоміші форми колективної власності: партнерство, кооператив, господарське товариство, акціонерне підприємство, громадська організація, корпорація. Державна власність ( суб'єктом власності є органи державного управління) існує в двох формах: загальнодержавна і муніципальна (або комунальна).  Загальнодержавну власність представляють органи центральної державної влади : Верховна Рада, Кабінет Міністрів, міністерства і відомства.

Реальними формами суспільної власності є загальнонародна, державна, кооперативна, акціонерна, власність господарських товариств, громадських організацій тощо.Людство протягом тисячоліть вивчає сутність власності, але і до цього часу проблема власності до кінця не вирішена. Причиною цього, вочевидь, є те, що власність є певним зліпком даної економічної системи суспільства. Як саме суспільство перебуває у певному русі, зазнає змін, існує в перехідних формах розвитку, так і власність змінює свої типи, форми і системи. Тому відносини безпосередніх власників умов виробництва з безпосередніми виробниками розкриває найбільш глибоку таємницю, приховану основу всього суспільного ладу.