25. Сутність і структура суспільного виробництва

Суспільне виробництво – це процес створення благ, необхідних для існування та розвитку суспільства. Воно передбачає свідому, цілеспрямовану трудову діяльність, яка здійснюється в певній суспільній формі

Суспільне виробництво є безперервним, постійно повторюваним процесом. В цьому аспекті його визначають як процес відтворення.  За своєю структурою суспільне виробництво складається з наступних елементів або фаз:  а) безпосереднє виробництво;  б) розподіл;  в) обмін;  г) споживання.  Виробництво (безпосереднє виробництво) – процес створення матеріальних благ та послуг, необхідних для існування та розвитку людини.  Розподіл – процес визначення частки кожного економічного суб’єкта у створених економічних благах та її отримання у натуральній або грошовій формі.  Обмін – процес руху економічних благ від виробників до споживачів, що опосередковується купівлею-продажем за допомогою грошей.  Споживання – процес використання результатів виробництва для задоволення певних потреб. 

Отже, суспільне виробництво не лише забезпечує людей необхідними споживчими благами, але й є двигуном науково-технічного прогресу, розвитку людини.

Виробництво — це процес взаємодії людини з природою з метою створення мате-ріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. 

Кінцевим результатом суспільного виробництва є суспільний продукт. Суспіль-ний продукт — це синтезоване поняття, яке включає різноманітні матеріальні й не-матеріальні блага та послуги, які створюються в різних галузях виробництва.

26.Розкрити структуру сфер суспільного виробництва

Сфери виробництва За характером економічної діяльності людей у суспільному виробництві розрізняють три великі сфери, або блоки галузей: 1) основне виробництво; 2) виробнича інфраструктура; 3) соціальна інфраструктура. Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем. Основне виробництво включає сировинний, паливно-енергетичний, металургійний, агропромисловий, хімічно-лісовий комплекси, виробництво товарів народного споживання, капітальне будівництво тощо. Сьогодні в Україні лише в промисловості нараховується близько 9 тис. підприємств, які виготовляють різноманітну продукцію. Виробнича інфраструктура являє собою комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві в цілому. До них належать: транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади; спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, лізингових, консультаційних, інженерно-будівельних тощо). Надаючи послуги виробництву, сприяючи підвищенню його ефективності і поліпшуючи умови праці, господарська діяльність даних галузей фактично примножує суспільне багатство. Тому саме розширення виробничої інфраструктури і перетворення її в крупний сектор господарства є однією з найважливіших закономірностей індустріального розвитку економіки. В розвинутих країнах сфера послуг виробництву - велика і високоефективна галузь суспільної діяльності. Наприклад, у США на транспорті, у сфері зв'язку й торгівлі нині створюється 1/5 частина валового національного продукту. У господарстві України цей показник значно нижчий. Отже, за сучасних умов найважливішим напрямом удосконалення суспільного виробництва має бути прискорений розвиток виробничої інфраструктури. Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва. Але в міру розвитку суспільства зростають його потреби в духовних благах, які створюються в нематеріальній сфері, що й зумовлює існування соціальної інфраструктури. Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових і фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня.

27.розкрити сутність поділу праці.спеціалізація і кооперація

Поділ праці — це процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюючи все нові виробництва і галузі.

Поділ праці — це виділення і закріплення різних видів трудової діяльності за окремими людьми і групами

виділяють декілька рівнів поділу праці:

1. Поділ праці на підприємствах. Це спеціалізація працівників підприємства на виконанні певних функцій, операцій, виробництві окремих деталей або окремих видів продукції. Тут можна виділити управління, забезпечення ресурсами, виробництво, реалізацію. Усередині цих підрозділів глибша спеціалізація. Наприклад, на швейній фабриці — розкрій, виконання окремих операцій пошиття, пакування.

2. Поділ праці між підприємствами. Це спеціалізація підприємств на випуску окремих товарів, деталей, вузлів, надання певних послуг (взуттєва фабрика, трубний завод, приладобудівний завод та інші).

3. Поділ праці між регіонами країни. Полягає в спеціалізації окремих регіонів країни на випуску певних видів продукції. Вона пов'язана з територіальними особливостями (наприклад, Полісся, південь України, Донбас).

4. Поділ праці між країнами. Полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції з метою продажу їх на міжнародному ринку. Його не слід розуміти буквально.

Поділ праці розвивається під впливом об'єктивних факторів. До них належать:

а) природно-кліматичні умови, У місцевостях, багатих на вугілля, руди, інші корисні копалини, розвивається добувна та металообробна промисловість; різні кліматичні умови і родючість ґрунтів зумовлюють певну спеціалізацію в сільському господарстві; такі географічні умови, як зв'язок з великими ріками та морями, сприяють розвиткові суднобудування, рибальства, торгівлі;

б) традиції та індивідуальні здібності людей. Наприклад, є регіони, де займаються вишивкою, різьбленням, плетінням, гончарством та іншим;

в) набута практика і досвід, які передаються молодшому поколінню від старшого. Молодь з дитинства оволодіває певними інструментами, видами діяльності, набуває досвіду.

г) науково-технічний прогрес.

Значення поділу праці. Спеціалізація виробництва, поділ виробничого процесу на окремі прості операції дали змогу запровадити механізацію, передати ряд виробничих функцій певним механізмам, машинам

спеціалізація виробництва - відображає процес зосередження діяльності

підприємства (фірми) на виготовленні певної продукції (виконанні окремих

видів робіт, наданні платних послуг).

Види спеціалізації підприємств:

· предметно спеціалізовані - підприємства, які випускають кінцеву,

готову до споживання продукцію (кондитерська чи взуттєва фабрика);

· технологічно (стадійно) спеціалізовані - автономні виробництва, що

виконують окремі стадії технологічного процесу (прядильні та ткацькі

фабрики у легкій промисловості);

· функціонально спеціалізовані - ремонтні заводи, підприємства з

виготовлення стандартної тари, лізингові компанії.

Кооперація — це особлива форма тривалих раціональних виробничих зв'язків

між спеціалізованими самостійними підприємствами порівняно з іншими

підприємствами, які не мають таких зв'язків

Іншими словами, кооперування є формою виробничих зв'язків між

підприємствами різних галузей, що спільно виготовляють певний вид

кінцевої продукції.

Види кооперування: предметне (технологічне), галузеве (міжгалузеве),

регіональне, міждержавне.

Відповідно до форм спеціалізації в промисловості існують три форми

кооперування:

предметне (агрегатне) — головне підприємство випускає кінцеву продукцію

і отримує від інших підприємств різні вироби;

подетальне — на головне підприємство надходять від ряду гпеціалізованих

підприємств вузли і деталі;

технологічне — підприємство поставляє іншим підприємствам юковки,

штамповки, литво, тобто продукцію окремих стадій виробничого процесу