2. Прояви та характеристики Глобалізації

В суспільствознавстві першими про Г заговорили економісти, які звернули увагу на факт формування світового ринку (І):

• глобалізація виробництва;

• глобалізація фінансів;

• глобалізація ринку праці;

• глобалізація торгівлі.

Всі складники й самі собою є проявом Г.

ТНК є основними провідниками нових тенденцій економічного розвитку сучасності – інтернаціоналізація виробництва; споживацький ринок різноманітний, а менеджмент космополітичний.

Зростання ролі централізованих фінансових ринків шляхом інтеграції грошових потоків; безготівкові розрахунки для фінансиста означає “кінець географії”.

ТНК сприяють створенню нових робочих місць, особливо у країнах, що розвиваються. Розподіл праці супроводжується серйозними проблемами відповідності кваліфікації конкурентність навичок; зменшення потреб некваліфікованої робочої сили в країнах Півночі. Зростає міграція робочої сили, що часто супроводжується соціальними проблемами, загострення націоналістичних настроїв, криміналізацією окремих регіонів розвинутих держав.

Така взаємозалежність економічного аспекту людства формує невірне уявлення про присутність всіх-усюди. Хоча статистика свідчить про те, що збільшується кількість контактів між традиційними партнерами країн Півночі між собою. Соціологічне дослідження щодо приналежності до західного світу, проведене у Японії в середині 1990-х років дало такі результати: часткою зах.цивілізації вважали себе 40,1% опитаних, 33,7% – вважали Японію азійською державою; не визначилися – 26,2% опитаних.

ІІ – наступним проявом Г можна вважати розвиток демократичних процесів. Відкритість кордонів пропонує людям широкі можливості для висловлювання власної думки, спілкування одного з одним напряму чи ні впливаючи на політику. Так, обмін інформацією по Інтернет стає самоцінним.

ІІІ – розвиток ЗМІ – т.зв. «ефект СNN», події, на яких роблять акцент, формують світову громадську думку. Це зумовлює певну залежність або необхідність реакції як національним урядами так і міжнародними структурами. ЗМІ мають можливість транслювати будь-які ідеї у планетарному масштабі.

ІV – глобалізація проблем – інфекційні хвороби, голод, екологія, роззброєння, тероризм – потребує спільних зусиль для їх вирішення.

V – розвиток технологій. Економічна система доби індустріалізації, де ставка робилася на природні ресурси (ліси, газ, нафта, копалини) політично розвивала централізовану державу; НТП кінця ХХ століття змінює ситуацію і економічно й політично: ставка робиться на високі технології, зокрема, інформаційні та комунікаційні галузі, біотехнології, де центральним ресурсом виступають знання.

Термін нова економіка запроваджено в США, означає галузі орієнтовані на наукомісткі, високотехнологічні галузі виробництва. Виділимо:

• інформаційно-комунікативні технології (ІКТ);

• біотехнології.

ІКТ дозволяються вступати в контакти багатьом людям, групам людей, об’єднанням для, сприяють інтенсифікації спілкування: мобільні телефони, інтернт засоби комунікації та способи отримання інформації.

Відповідно інтенсифікація спілкування + прозорість кордонів призводить до ускладнення функціонування авторитарних режимів та демократизації й децентралізації світу. Тобто територія начебто розширюється за рахунок транспарентності нац.кордонів, а з іншого слабшають традиційні зв’язки, звужуючи простір спілкування (інтернет спільноти). Тому виникають нові форми спільності, ідентичності, що не співпадають з національними або географічними. Це ставить під сумнів тезу про зіткнення цивілізацій Хантігнтона, яка передбачає все ж таки географічні кордони.

Високі технології формують перепони на шляху ізоляціонізму. Авторитарні уряди змушені контролювати цей бік проблеми: мобільний зв’язок, Інтернет. Зрозуміло, що такі технології забезпечують усі прояви Г: торгівлю, фінанси, ЗМІ.

Вплив біотехнологій на політичні процеси зараз менш помітний. Такі дослідження зараз не сприймаються резонансно до міжнародних відносин. Питання клонування живих істот, генетично модифіковані продукти, дослідження стовбурових клітин – напрямки діяльності, які з одного боку дають надію на вирішення глобальних проблем людства: хвороби, старість, голод; з іншого боку потенційно формують нові виклики й загрози – безпека, використання досягнень у злочинних цілях тощо.