Глобалізація сучасного світу
Підходи до проблеми глобалізації.
Прояви та основні характеристики глобалізації.
Неоднозначність та нерівномірність глобалізації.
Глобалізація – одне з найбільш дискусійних питань сучасного світу й, на жаль, найменш визначене явище. Термін Г до широко наукового вжитку було запроваджено у 1990-х рр. і майже цілком витіснив термін «постмодернізм» який широко використовувався для усвідомлення складності й розмаїття сучасного політичного світу. При цьому ще наприкінці 1980-х рр. слово “глобалізація” майже не зустрічалося в науковому лексиконі. Американський соціолог Р.Робертсон одним з перших звернувся до дослідження Г, використавши слово “глобальність” у назві своєї роботи “Обговорюючи глобальність”. Проте в галузі екології та технологічних дисциплін заговорили ще раніше у 1960-х рр., хоча й у інших термінах.
Сьогодні для характеристики процесів Г використовуються й інші терміни – постіндустріальна епоха, доба інформаційної революції, техноглобалізм тощо. Все вони відбивають ті зміни, якими вона наповнена.
Існують різні точки зору стосовно суті Г. В одних дослідженнях робиться акцент на економічних її аспектах (1), в других – на формуванні спільного інформаційного простору (2), в третіх – на розвитку спільних стандартів (3). Стосовно третьої характеристики, то вживається термін макдоналізація світу, тобто йдеться передусім про конвеєрність, стандартизації, уніфікацію як виробництва так і проявів соціального життя.
Напрямок скептиків базується на тому, що начебто всі процеси якими репрезентовано Г, мали місце й в попередні часи завжди, а обумовлені лише ускладненням світу. Увага до Г, на думку Весеса, зумовлена тим, що нею можна консолідувати зусилля начебто проти нових загроз, або навпаки прогнозувати добробут людства. Таку ж позицію поділяє й Уткін, який вважає Г політично витребуваною концепцією.
Різниця у тлумаченні Г зумовлена й теоретичними підходами. Реалісти, визнаючи наявність суттєвих змін, Г сприймають скоріше як еволюційний процес, а не якісний стрибок у перетвореннях. Неомарксисти бачать у сучасних процесах заключну фазу капіталізму, яка все більше поляризує світ за економічному розшаруванням, а як наслідок – й політичну нестабільність. Більшість дослідників, які належать до неоліберального напрямку, вважають, Г – це якісно новий етап політичної структури світу, а також людства в цілому.
Виходячи з наукового аналізу, французький соціолог Баді, виділив три виміри Г:
постійний розвиток історичного процесу;*
універсалізація світу;**
“розмиання” національних кордонів.***
* – в історії людства дійсно спостерігаються тенденція все більшого розширення простору, на якому відбувається інтенсивна взаємодія: від окремих сіл, міст, князівств до держав, регіонів, через добу ВГВ в цілому.
Проте процес Г складний й неоднозначний. В історичному процесі він відбувається нелінійно, з необов’язковим приєднанням нових територій до певного центру. Ритміка може бути різною “пульсуючою” занепад-підйом тощо; пульсація розповсюджується не лише на географічні центри, а й на змістовні складники: релігія, ідеологія, економічний розвиток.
** є більш спірним виміром Г. йдеться про кінцеву мету людського розвитку: створення глобального селища, з загальним урядом, тобто такої собі світової конфедерації. Спільна людська доля. Розповсюдження зразків, стандартів, технологій – має призвести до тотожності світу.
Універсалізація часто ототожнюється з вестренізацією. Йдеться про розповсюдження норм й цінностей західної цивілізації. Проте це дуже спрощене розуміння цього критерію:
по-перше, різні цивілізації та культури по-різному сприймають західні норми та цінності;
по-друге, сама західна цивілізація неоднорідна; ідея плавильного котла американської мрії гальмується тенденціями анти асиміляції;
по-третє, розповсюджуються не лише західні норми, має місце й зворотній процес. Орієнталізм у релігії, дизайні, фешн-індустрії, музиці, модне поєднання західного та східного одночасно – фьюжн –абсолютна тенденція. Це можна розповсюдити й на африканську, л/а й різні аборигенські культури, що характеризують сучасний світ.
Нарешті третій вимір Г за Баді найбільш точно відбивають суть цього явища “розмивання” кордонів виявляється в інтенсифікації та збільшення і обсягів різного роду обмінів та взаємодій за межами державних кордонів у всіх галузях. Як наслідок відбувається формування світового ринку товарів та послуг, фінансової системи, світової мережі комунікацій. У зв’язку з цим використовується поняття транскордонні процеси. Спочатку транспарентність (прозорість) відбулася в економічній галузі європейських держав, тепер такі процеси розповсюджуються на всі сфери діяльності. Проте ця ознака Г робить світ більш взаємозалежним. Події, які відбуваються у певній частині Землі резонують в інші частини часто не в тотожній сфері.
Тому така взаємозалежність світу обумовила інше розуміння проблеми безпеки в міжнародних відносинах. Головне, вона стерла жорстке розмежування внутрішньої та зовнішньої політики. Якщо в епоху модерна ХВ головна загроза виходила з сусідніх держав, тепер вони стають другорядними, а основні представлені у вигляді сепаратизму, націоналізму, тероризму. По-друге, в епоху Г зростає роль міжнародних установ, й зменшується роль національних держав.