1. Поняття міжнародного права. Особливості міжнародного права

Міжнародне право - це самостійна система права, що складається з юридично обов'язкових принципів і норм, які регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з метою забезпечення мирного співіснування та міжнародної співпраці.

Міжнародне право як самостійна система права має свої об'єкт, предмет, метод, суб'єкти.

Об'єктом міжнародно-правового регулювання є суспільні відноси­ни, що виникають в рамках міжнародного співтовариства держав.

Предметом міжнародного права є міжнародні правовідносини.

Міжнародне право - горизонтальна система права, заснована на рівності і незалежності її суб'єктів. У цьому полягає головна специфіка міжнародного права, його істотна відмінність від права національно­го.

2. Юридично обов'язкова сила норм міжнародного права

Питання юридичної сили міжнародного права виникає через від­сутність примусу до виконання норм міжнародного права. З'являються навіть точки зору щодо виключно моральної сили цієї системи права. Проте, більшість юристів-міжнародників відзначають, що міжнародне право має саме юридично обов'язкову силу. Проблема обов'язкової сили міжнародного права пов'язана з поглядом на його природу.

Правове регулювання міжнародних відносин - абсолютна необхід­ність, тому визнання за міжнародним правом обов'язкової сили визна­чається потребами життя міжнародного співтовариства та інтересами держав. Доказом юридично обов'язкової сили міжнародного права є наявність такої імперативної норми, як принцип добросовісного ви­конання зобов'язань, що витікають з принципів і норм міжнародного права.

3. Міжнародне право як самостійна правова система

Міжнародне право як самостійний нормативний комплекс (правова система) являє собою сукупність юридичних норм, що створюються спільно державами з метою регулювання їх взаємних відносин у сфері їх спільних інтересів.. 

. Можна виділити три категорії справ (питань), які характеризують предмет міжнародного регулювання: 

Справи, які за своєю суттю є міждержавними і не можуть належати до внутрішньої компетенції будь-якої держави, не можуть вирішуватися односторонніми актами держави. Це міжнародна безпека, роззброєння, глобальні екологічні процеси, режим відкритого моря, космічного простору. 

Справи, хоча і не пов'язані з загальнолюдськими інтересами, але здійсненне тільки спільними зусиллями двох або декількох держав на основі врахування взаємних інтересів. Це встановлення і режим державного кордону, надання правової допомоги, подвійне громадянство, візовий або безвізовий порядок в'їзду. 

Справи, врегулювання яких відноситься до внутрішньої компетенції кожної держави, але які з метою більш ефективного їх вирішення доцільно регулювати спільними актами держав. Це забезпечення і захист прав і свобод людини, надання допомоги у випадку ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації. 

4. Сфера дії міжнародного права. Суб'єктна і об'єктна сфери дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права

Сфера дії міжнародного права - це межі застосування міжнародно-правових норм. Відповідно, можна виділити суб'єктну, об'єктну і про­сторову сфери дії міжнародного права.

Суб'єктна сфера дії міжнародного права охоплює держави, між­народні міжурядові організації, нації та народи, що борються за наці­ональне визволення, та державоподібні утворення. Інколи специфічну міжнародну правосуб'єктність визнають за фізичними особами, які виступають суб'єктами деяких міжнародних правовідносин (напри­клад, вони можуть звернутися зі скаргою до Європейського Суду з прав людини, можуть нести кримінальну відповідальність за міжнародним правом).

Що стосується об'єктної сфери міжнародного права, то вона включає коло міжнародних (міждержавних) відносин, що підпадають під його регулювання. Міжнародне право регулює не всі відносини, а лише ті, які зачіпають істотні інтереси держав або міжнародного співтовариства в цілому. Об'єктна сфера міжнародного права постійно розширюється, оскільки з'являються нові відносини, не урегульовані ним (правовий статус космічних об'єктів, питання міжнародної без­пеки, запобігання глобальним екологічним катастрофам), або ж вза­ємодія держав призводить до необхідності урегулювання відносин,що традиційно були сферою регулювання внутрішньодержавного права (наприклад, захист прав людини).