3. Стан атмосфери в Україні
Нагадаємо, що Україна лежить на шляху перенесення повітряних мас з Атлантики далеко на схід у центр Євразії. У середньому через її територію щороку проходять 45 циклонів (переважно восени, навесні і взимку) і 35 антициклонів (влітку, ранньої осені і взимку). Практично не буває тривалого застою повітря.
Таким розташуванням пояснюється та обставина, що основні закордонні речовини – забруднювачі повітря України прибувають до нас із заходу, а сама вона експортує власні викиди насамперед до Росії. За даними експертів, загальний баланс різко негативний. На нашій території залишається 76 500 тонн азоту з його діоксину (NО2) і близько 40 000 тонн з оксиду (NО). Ми їх отримуємо насамперед з Польщі, Німеччини, Росії, Чехії, Білорусі, Румунії та віддаленіших західних сусідів. Приблизно така сама ситуація зі сполуками сірки, якої на нашій землі залишається приблизно 274 000 тонн щороку. Ланцюжок забруднювачів сіркою такий: Польща, Румунія, Німеччина, Чехія зі Словаччиною, Росія та інші країни.
Та все ж головні забруднювачі повітря є "рідними". Наростання маси викидів відбувалося до середини 80-х років XX ст., коли воно змінилося скороченням. Внаслідок розвалу економічного життя на початку 90-х кількість викидів різко зменшилася. Стало легше дихати, але важче жити.
Починаючи з 1994 р. основними забруднювачами були і лишаються підприємства енергетики і металургії. На них припадає понад 70% усіх викидів оксиду азоту, а сполук сірки ще більше – 82%. Перспективи на майбутнє невтішні, бо фінансова скрута змусить підприємства шукати якнайдешевше паливо. Для них буде надто дорогим екологічно чистий газ, який доведеться замінити на мазут і низькосортне вугілля. Якщо не буде знайдено коштів на доочищення викидів і не зменшиться обсяг виробництва у згаданих галузях, то годі чекати очищення повітря в промислових містах України.
Вимірювання на території України свідчать, що практично в усіх великих містах постійно чи періодично шкідливі речовини присутні у повітрі у надмірній кількості. На початок 90-х років XX ст. найбільшими викидами у повітря характеризувалися Кривий Ріг (1,15 млн т), Маріуполь (650 тис. т), Запоріжжя, Макіївка, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ (по 350 тис. т), Київ, Донецьк, Керч, Дебальцеве (по 300 тис. т), Комунарськ і Одеса (200 тис. т) та ін. Характерними для наших міст є порівняно високі рівні забруднення специфічними і органічними сполуками: бензопіреном, фенолом, формальдегідом, аміаком та ін. Дію на людину більшості з цих речовин описано в інших книгах (наприклад, у першому підручнику зі списку, що наведений у кінці книги). Тому наголосимо лише на менш відомому бензопірені, забруднення яким повітря в українських промислових містах особливо високе.
Бензопірен (точніше – бензо(а)пірен) належить до групи поліциклічних ароматичних вуглеводнів, які й до втручання людини у довкілля були присутні всюди у невеликих кількостях. Трохи розчиняються у воді (одиниці мкг/л), на порядок вище – в крові людини. Леткий при кімнатних температурах, але основна його кількість у забрудненому ним повітрі завжди зв'язана з твердими частинками (це стосується і забрудненої води). Дощ суттєво і швидко очищає повітря від цієї речовини, змиваючи її в грунт.
Бензопірен утворюється при всіх способах спалювання твердого і рідкого палива, під час практично всіх пожеж, виділяється при виверженнях вулканів, продукується на кожній кухні під час високотемпературної обробки їжі (смаження, копчення тощо). Ця речовина може потрапляти в наш організм всіма можливими способами (не тільки з повітрям, їжею, а й безпосередньо через шкіру). Комісія експертів-медиків зарахувала бензопірен і його "родичів" до групи канцерогенів, пухлиноініціююча дія яких незаперечно (дослідами) доведена для тварин. На основі закону екології про єдність живого його вважають потенційним канцерогеном для людей. Це припущення підтверджується фактом частих випадків виникнення кількох видів раку серед людей, які роками мають справу з середовищами з високою концентрацією бензопірену.
Він не накопичується у м'ясі тварин, а знешкоджується чи виводиться назовні (висновок: м'ясо свиней, яких вирощували на обгорілих шашликах з великим вмістом бензопірену, безпечне і майже чисте). Хоч не миттєво, але розкладається і нейтралізується у грунті. У рідинах бензопірен легко знищується обробкою озоном.
Профілактичні заходи абсолютно необхідні для працівників, які щодня мають справу з цією речовиною. А для решти – вибір: весь час їсти не дуже смачне варене (і трохи зменшити своє "споживання" бензопірену й ризик раку) чи із задоволенням наминати смажене і копчене, втішаючись тим, що рак може виникнути з тисячі інших причин (від пиття надто гарячого чаю аж до дії чорнобильських радіонуклідів) [2].
Україна входить до двадцятки найбільших країн-забруднювачів атмосфери у світі. А відтак наша держава повинна брати на себе зобов'язання та принаймні зупинити ріст викидів парникових газів.
Україна підписала Кіотський протокол, яким визначено кількісні показники щодо скорочення викидів парникових газів, у березні 1999 р. і ратифікувала його у лютому 2004 р. Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату з 16 лютого 2005 р. став чинним міжнародним документом. Умови протоколу виявилися дуже м'якими для України, оскільки не вимагають зменшення викидів парникових газів, а навіть дають змогу їх збільшення до рівня 1990 р. Хоча екологічна ситуація в Україні сумна, якщо не трагічна, все ж вона не виходить за рамки визначених для неї в Кіото квот щодо викидів в атмосферу двоокису вуглецю.
Упродовж 2008 р. викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря в Україні здійснювали понад 11 тис. промислових підприємств. Від них в атмосферу надійшло понад 4,8 млн т забруднюючих речовин, що на 8 % більше, ніж у 2005 р. Але в 1990 р. цей показник був у два рази більшим. У середньому у 2008 р. на кожного українця припадало 103 кг, або близько 8 т/км2 території України.
Найбільші забруднювачі атмосферного повітря в Україні – державні та комунальні підприємства, а також ті, які нещодавно приватизували. Саме вони, за спостереженнями природоохоронців, найчастіше порушують усі допустимі екологічні норми. Основним забруднювачем атмосферного повітря в Україні є промисловість: вона робить майже вдвічі більше шкідливих викидів, ніж автотранспорт (відповідно 65 і 35 %).
Серед промислових об'єктів основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (близько 29 % усіх шкідливих викидів у атмосферу). Загалом, на частку енергетичної, металургійної та вугільної промисловості можна віднести відповідно 33, 25 і 23 % усіх забруднювальних речовин, що викидаються в атмосферу, підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості – 2 %. Найбільша частка викидів припадає на Донецько-Придніпровський регіон – 79 % від загального обсягу викидів у країні.
Основними причинами забруднення атмосфери є використання технологій, більшість з яких не відповідає сучасним екологічним вимогам, із значною частиною морально застарілого і фізично спрацьованого устатковання, невиконання у встановлені терміни природоохоронних заходів щодо зниження шкідливих викидів, низький рівень експлуатації пилогазоочисних споруд [7].