- •Форма держави: поняття, складові.
- •Ознаки правової держави.
- •Форма державного правління: поняття, ознаки.
- •Норма права: поняття, ознаки.
- •6. Нормативно-правові акти як нормативні регулятори.
- •7. Локальні нормативно-правові акти.
- •8. Акти Верховної Ради України.
- •9. Складові статусу людини і громадянина.
- •10. Поняття та співвідношення прав та обов’язків людини та громадянина.
- •11. Загальні ознаки прав людини.
- •IV.Права і свободи людини і громадянина є необхідними для її нормального існування і розвитку.
- •12. Поняття повноважень та компетенції органу державної влади.
- •Право на державну службу.
- •Обмеження для кандидатів на заміщення вакантних посад у процедурі конкурсу.
- •Оскарження рішення про припинення державної служби.
- •Порядок присвоєння рангів державним службовцям.
- •Право на пенсійне забезпечення державних службовців.
- •Службовий статус державних службовців: поняття, складові.
- •Законодавче регулювання декларування доходів державними службовцями.
- •21. Обмеження пов’язані з проходженням державної служби.
- •22. Підстави для припинення державної служби.
- •23. Майнові права державних службовців.
- •24. Адміністративна процедура: поняття, учасники.
- •26. Стадії адміністративної процедури.
- •27. Законодавче регулювання адміністративних процедур в Україні.
- •29. Адміністративний акт: поняття, види.
- •30 Акти виконавчої влади
- •32. Доступ до інформації в адміністративній процедурі.
- •33. Інформація про особу в адміністративній процедурі
- •34. Активний і пасивний доступ до інформації в адміністративній процедурі.
- •35. Види юридичних осіб. Поняття юридичної особи публічного права.
- •36. Держава як співзасновник акціонерних товариств.
- •37. Статус підприємницьких та непідприємницьких товариств
- •41. Допоміжні види організаційних форм адміністративної діяльності.
- •42. Методичні вимоги до застосування організаційних форм адміністративної діяльності. Поняття та риси юрисдикційного контролю.
- •43. Співвідношення адміністративної юстиції та адміністративного судочинства.
- •44. Становлення адміністративного судочинства в Україні.
- •45. Система адміністративних судів в Україні
- •46. Поняття та учасники адміністративного процесу
- •47. Інстанційна, предметна та територіальна підсудність адміністративних судів в Україні.
- •48. Оскарження в адміністративних судах законності нормативно-правових актів.
- •49. Суб’єкти владних повноважень як позивачі в адміністративному процесі
- •50. Прокурорський нагляд: поняття, характерні риси
- •51. Форми реагування прокурора на порушення
Норма права: поняття, ознаки.
Но́рма пра́ва (правова́ норма) —це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Загальні ознаки норм права
Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру - норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.
Риси норми права як класичного розпорядження:
1) норма відтіняє, підкреслює кількісну і якісну сторони поведінки (вид і міру поведінки);
2) норма вбирає в себе всі основні властивості права (нормативність, формальну визначеність, стабільність, владність);
3) норма має чітко виражену структуру, складається з елементів (диспозиція, гіпотеза, санкція).
Поряд із цим норма права має внутрішній зміст:
- є мірою свободи і справедливості;
- є результатом владної діяльності держави, яка полягає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають у громадянському суспільстві;
- має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване безлічі індивідуально не визначених суб'єктів і розраховано на багатократність застосування за певних життєвих обставин.