29. Адміністративний акт: поняття, види.

Українське законодавство поняття «адміністративний акт», як правило, не використовує. Вітчизняні наукові джерела оперують терміном правові «акти управління», які поділяються на нормативні й індивідуальні.

Законодавчо поняття «адміністративний акт» закріплено «Тимчасовому порядку надання адміністративних послуг», закріпленому у Постанові КМ України від 17.07.2009 року № 737 «Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг», згідно з яким, адміністративний акт – це прийняте суб’єктом рішення індивідуальної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків особи. Вітчизняними і зарубіжних ученими відокремлено поняття адміністративного акта від таких понять, як “правовий акт органу управління" та “індивідуальний акт органу управління".

Поняття адміністративного акту, також, запропоновано у проекті Адміністративно-процедурного кодексу України, зокрема у п.4, ч.1, ст.. 2 Проекту адміністративний акт визначається – як рішення (правовий акт) індивідуальної дії, прийняте адміністративним органом за результатами розгляду адміністративної справи відповідно до цього Кодексу, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов'язків фізичної або юридичної особи (осіб). З поняття випливають характерні риси адміністративного акту, до яких можна віднести: 1) виступає як правовий акт індивідуальної дії; 2) є результатом розгляду адміністративної справи; 3) приймається адміністративним органом; 4) приймається в порядку, передбаченому Адміністративно-процедурним кодексом; 5) спрямований на створення, зміну чи припинення прав та обов’язків фізичної або юридичної особи (осіб).

У теорії адміністративного права правові акти державного управління прийнято класифікувати за такими критеріями: 1. За юридичними властивостями; 2. За межею дії; 3. За характером компетенції органів, які приймають акти; 4. За положенням органів, що видають акти, за ієрархією.  Розглянемо класифікацію цих критеріїв. 1. За юридичними властивостями усі правові акти державного управління поділяються на дві великі групи: нормативні (правовстановлюючі, акти загального характеру) та ненормативні (індивідуальні, правозастосовчі, правовиконавчі, окремі адміністративні, акти реалізації норм адміністративного права). 

2. За межами дії (дії актів у просторі й часі) акти поділяються на такі: - що діють на всій території без обмежень у часі. - що діють на всій території протягом певного терміну.  - що діють на частині території без обмежень у часі. - що діють на частині території протягом певного тер міну. 3. За характером компетенції органів, які видають акти, останні діляться на акти загального, галузевого і функціонального управління. Перші регулюють управлінські відносини в усіх сферах і галузях; другі — відносини, пов'язані з якоюсь однією галуззю державного управління; треті — регулюють одну чи кілька державних функцій. До першої групи актів державного управління належать: акти Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій. До другої — акти управління галузевих міністерств, комітетів, відомств, а також керівників галузей і служб місцевих державних адміністрацій; до третьої — акти функціональних органів управління (податкова адміністрація).  4. За положенням органів, які приймають акти, за ієрархією, останні класифікуються залежно від того, які органи їх видають. При цьому для різних органів управління встановлені різні назви актів. Президент України видає укази і розпорядження. Кабінет Міністрів України — постанови і розпорядження. Акти управління Президента і Кабінету Міністрів можуть бути нормативними й індивідуальними. Їх нормативні акти, поряд з законами, становлять правову основу всіх інших актів державного управління. Органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети, служби тощо) можуть вида-вати: 1) постанови, 2) накази, 3) розпорядження, 4) правила, 5) інструкції і 6) положення.

Голови державних адміністрацій видають розпорядження, а керівники структурних підрозділів державних адміністрацій — накази. Державні адміністрації наділені правом приймати рішення, що передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність. Накази — самостійний різновид управління. Вони можуть бути як нормативними, так й індивідуальними. Наказами міністрів та керівників інших відомств можуть вводитися в дію положення, устави, правила, інструкції. 

5. В залежності від форми вираження адміністративні акти управління поділяються на словесні (письмові й усні) акти управління та конклюдентні акти управління. Письмовий адміністрати-вний акт являє собою оформлений відповідно до встановлених вимог письмовий документ, у яко-му зазначені вимоги, розпорядження, положення, правила тощо. Усні адміністративні акти (нака-зи, розпорядження, команди, вказівки тощо) не вимагають відповідного письмового оформлення, оскільки вони призначені для швидкого й оперативного втручання в поточне управління з метою вирішення щоденних управлінських завдань і виконання найзагальніших функцій управління, а також для безпосереднього управління в тій або іншій сфері управління чи діяльності. Усе ширшого застосування набуває конклюдентна форма правових актів: дорожні знаки, спеціальні сигнали і позначення, звуковий і шумовий сигнали тощо. Уданому випадку волевиявлення пануючого суб'єкта знаходить своє вираження в конкретних жестах, знаках, сигналах.