19. Службовий статус державних службовців: поняття, складові.

Правовий статус державного службовця — це зміст (суть) державно-службових правовідносин. Він розкривається через встановлення обов'язків, прав, обмежень та відповідальності. Обов'язки характеризують суть його службової діяльності, оскільки держава приймає громадянина на службу, головним чином, з метою покладення на нього відповідних посадових обов'язків. До загальних обов'язків державних службовців належать: дотримання Конституції України, реалізація законів та підзаконних нормативно-правових актів, забезпечення ефективної роботи та сумлінне виконання завдань і функцій державних органів, своєчасне і точне виконання рішень державних органів та посадових осіб.

Конкретні службові обов'язки визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються в посадових положеннях та інструкціях.

До правового статусу державного службовця також входять норми, які встановлюють певні обмеження, що пов'язані з прийняттям на державну службу та проходженням державної служби. Щодо прийняття на державну службу, то не можуть бути призначені на посади особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісним із обійманням посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками.

До обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, належать: заборона брати участь у страйках або вчиненні інших дій, що перешкоджають нормальному функціонуванню державних органів; заборона дій, які визнаються законом корупційними (незаконне отримання матеріальних благ, пільг" кредитів, позичок або інших переваг у зв'язку з виконанням посадових обов'язків) та інші спеціальні обмеження, передбачені ст. б Закону України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р.

19. Законодавче регулювання декларування доходів державними службовцями.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну службу» громадянин під час вступу на державну службу, а також державний службовець відповідно до законодавства мають подавати до органів державної влади, в яких вони обіймають посади державних службовців, відомості про отримані ними доходи і належне ним (та членам їхніх сімей для державних службовців, які обіймають посади третьої-сьомої категорій ) на правах власності майно.

Сукупний дохід, отриманий державним службовцем за звітний рік, включає доходи, нараховані державному службовцеві (декларанту) у звітному році за місцем його основної роботи (служби) та не за місцем основної роботи (служби), у тому числі з джерел за межами України.

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства фінансів України за №1395 ВІД 07.11.2011 року «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи».

З 1 січня 2012 року набрала чинності стаття 12 «Фінансовий контроль» закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», від 7 квітня 2011 року №3206-VI (далі – Закон №3206).

Згідно з зазначеною статтею особа, яка є державним службовцем, у тому числі працівники податкової міліції, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.

За неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, визначена Законом України №3206 передбачена ст 1726 «Порушення вимог фінансового контролю» Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме – тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.