6.Сутність суспільного виробництва. Основні фактори суспільного виробництва.
Суспільство може розподіляти, обмінювати і споживати стільки матеріальних і духовних благ, скільки вироблено його членами.
Виробничий процес незалежно від соціально-економічної системи є споживання виробничих, економічних ресурсів, які ще називають факторами (чинниками) виробництва. Економічна сутність виробництва саме і полягає в ефективному використанні факторів для створення з їх допомогою різноманітних економічних благ.
Фактори — це рушійна сила виробництва, основна умова його здійснення, складова виробничого потенціалу, параметри, що визначають його результативність.
Теорія факторів виробництва виникла ще в першій половині XIX ст. В економічній теорії існують різні підходи до класифікації факторів виробництва.
Для факторів виробництва характерною рисою є їх визначеність. Слід зазначити, що ресурси виробництва — ширше поняття, ніж його фактори (чинники). Ресурси — природні, трудові, соціальні — можуть бути залучені до виробничого процесу. Фактори виробництва — це економічна категорія, що означає реально залучені у виробництво ресурси. Якщо ресурси не використано у виробничому процесі або у процесі їх використання не отримано очікуваного результату, такі ресурси не є факторами.
7.Обмеженість ресурсів. Крива виробничих можливостей.
Оскільки
економічні ресурси рідкісні, обмежені,
а наші потреби практично безмежні, ми
не в змозі 
задовольнити всі матеріальні потреби суспільства. Отже, завданням економіки є вивчення шляхів найкращого (ефективного) використання предметів і засобів праці, робочої сили та підприємницькоготаланту.
Одну з рис ефективності економіки можна проілюструвати за допомогою кривої виробничих можливостей: перебування на КВМ означає, що збільшення виробництва одного товару неминуче вимагає пожертвування іншими. Коли ми виробляємо одного товару, то ними заміщуємо інший. Заміщення є законом економіки повної зайнятості.
8.Потреби і виробництво. Закон зростання потреб та механізм його дії.
В основі існування як окремої людини, так і суспільства в цілому лежить обмін речовин між людиною і природою. Цей процес є об'єктивним, так би мовити, умонтованим в самоіснування й розвиток людини як однієї з конкретних форм організації матерії. Але оскільки людина має здатність до оцінки всього різноманіття явищ, які і являють собою життя, то вона усвідомлює необхідність цього обміну речовин, а тому цей об'єктивний процес на поверхні реалізується через її певні почуття і свідомі дії.
Первинним проявом такого почуття є бажання як відчуття нестачі чогось. Бажання притаманні будь-якій людині і завжди персоніфіковані, але якщо характеризувати їх в цілому, то слід підкреслити їх багатогранність і постійне зростання, бо життя людини - це такий процес руху матерії, який характеризується розвитком, а відтак, і постійним ускладненням.
Свої потреби людина в переважній більшості випадків задовольняє завдяки процесу праці, а в більш узагальненому визначенні - через процес суспільного виробництва. Від його розвитку і залежить не тільки рівень, але і якість задоволення потреб людини й суспільства. При цьому першопричина появи потреби (чи це усвідомлення людиною якогось свого бажання, чи то потреба, яка виникла в самому виробництві) немає жодного значення. Задоволення потреб може бути забезпечено тільки через виробництво.
Потреби як конкретної людини, так і всього суспільства мають як кількісну, так і якісну характеристики. З кількісного боку це завжди бажання мати певну кількість благ, що задовольняють одну або кілька конкретних потреб окремої людини або угруповання людей. З якісного боку це завжди певна сукупність благ, яка є бажаною, а то й єдино прийнятною для конкретної людини. Ця якісна сторона, формування потреби залежить від дуже багатьох чинників, але вона існує і з нею слід в умовах будь-якої економіки постійно рахуватись.