Затримка статевого розвитку

Конституціональна затримка росту і статевого розвитку

Системні захворювання, хронічні хвороби

Пухлини ЦНС

Вроджені й набуті захворювання гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи

Хіміотерапія, радіотерапія

Нечутливість до андрогенів

Нерідко зустрічається затримка статевого дозрівання у хлопчиків, яку треба вважати гіпогонадизмом. Замість 12-13-річного віку статеве дозрівання починаєтья у них в 14-15 років. Затримка статевого дозрівання може бути конституційною, виявляється, що у батька або в дядька статеве дозрівання наступило пізно або пов’язане з важким захворюванням, наприклад, з декомпенсованим цукровим діабетом, туберкульозом, вадою серця з хронічною серцевою недостатністю, поганим харчуванням, важкою психічною депресією.

Для оцінки співвідношення статевого розвитку щодо календарного віку приводяться орієнтовні дані. Довжина статевого члена вимірюється по дорзальній поверхні від кореня до головки, в стані спокою і складає в середньому у віці 12 років - 5±2 см; 13 – 6±2 см; 14-15 – 7±2 см; 18 – 10±2 см. Для яєчка розміри складають у віці 12 років – 1,5±0,5 см; 13 – 2±0,5 см; 14 – 3±0,5 см; 15-16 – 4±0,5 см; 17 – 4,5±0,5 см, а в 18 р. – 5±1 см. Необхідно враховувати також зміни пропорції тіла. Оволосіння на лобку проявляється з 12-річного віку, набуває ромбовидну форму у віці 15-16 років, а з 17 років розповсюджується і на внутрішні поверхні стегон. Поява волосся над кутами верхньої губи – у віці 15-16 років, оволосіння лиця і під нижньою губою розвивається у віці 17-18 років.

Лікування підлітків із затримкою статевого дозрівання. При відсутності крипторхізму у хлопців 12-13-річного віку проводиться лікування анаболічними стероїдними препаратами: ретаболілом по 25-50 мг в/м 1 раз в 2 тижні – всього 4 ін’єкції, після 2-3-місячної перерви – повторний курс. Можна застосовувати неробол по 5 мг під язик 2 рази в добу.

У віці 12 років і старше після досягнення росту не менше 150-155 см і при наявності затримки статевого дозрівання проводиться лікування хоріогонічним гонадотропіном в/м. Починаючи з дози 500 од з рази в тиждень. Через 3 тижні вирішують питання про підвищення дози хоріогонічного гонадотропіну до 1000 од з рази в тиждень. Курс лікування 2-2,5 місяця. При необхідності після 3-місячної перерви проводиться другий курс лікування хоріогонічним гонадотропіном по 1500 од з рази в тиждень.

Крипторхізм

Окремого розгляду вимагає крипторхізм – аномалія розвитку, при якому обидва або одне яєчко відсутні в калитці. Опускання яєчок в калитку закінчується до 8 місяців внутрішньоутробного життя, але приблизно у 5% новонароджених яєчки не опущені в калитку. До кінця першого року життя крипторхізм відмічається у 0,3-0,4% чоловіків.

Причинами одностороннього крипторхізму, якщо друге яєчко опущене в калитку і має нормальні розміри, звичайно є місцеві анатомічні зміни – фіброзні пластинки, зрощення в паховому каналі або його зовнішньому отворі. Лікування таких хворих – хірургічне.

Двосторонній крипторхізм у дорослих супроводжується гіпогонадизмом. В основі двостороннього крипторхізму частіше лежить недостатня секреція гонадотропінів, хоча він зустрічається і при первинному гіпогонадизмі, наприклад при синдромі Клайнфельтера.

Щоб правильно побудувати лікування хворих з крипторхізмом необхідно враховувати наступне: 1) в яєчках, що не опустилися в калитку, розвиваються дегенеративні зміни, які приводять до порушень як сперматогенезу, так і їх гормональної функції, 2) при крипторхізмі значно частіше, ніж в яєчках, що знаходяться в калитці, розвивається злоякісна пухлина яєчка, 3) до п’ятирічного віку може бути “спонтанне” опускання яєчок в калитку, 4) до шестирічного віку яєчка, які не опускаються, зберігають нормальну будову, у віці 6-10 років гістологічні зміни в яєчках при крипторхізмі зворотні, а після 10 років ці зміни заходять так далеко, що навіть низведення яєчок в калитку з наступним гормональним лікуванням не завжди може повністю відновити їх функцію, 5) з 6-річного віку переважно підвищується чутливість яєчок до гонадотропної стимуляції.

Тому лікування крипторхізму має бути проведено у хлопчика в віці до 2-х років, максимально до 3-х років. Якщо статевий хроматин відсутній, лікування проводиться хоріогонічним гонадотропіном. Хоріогонічний гонадотропін вводиться вм в віці 2-5 років по 500 од 3 рази на тиждень. Якщо яєчка не опустилися в калитку, роблять трьохмісячну перерву, після якої проводять повторний курс лікування хоріогонічним гонадотропіном більшими разовими дозами. Якщо ефекту від двох курсів лікування хоріогонічним гонадотропіном немає, у віці до 2 років необхідне хірургічне лікування.

Гінекомастія – розвиток тканини грудної залози у хлопчика або чоловіка – це не самостійне захворювання, а симптом, який спостерігається при ряді патологічних станів. Від гінекомастії необхідно розрізняти невелике болюче нагрубання грудних залоз, які деколи бувають в пубертатному і інволюційному періоді.

Гінекомастія може бути при: 1) гіпергонадотропному гіпогонадизмі (синдромі Клайнфельтера, Рейфенстарна), 2) фемінізуючих пухлинах яєчок або наднирників, 3) акромегалії, 4) раку броха, 5) дифузних ураженнях печінки, хронічному гепатиті, 7) при лікуванні естрогенами або андрогенами, 8) при тривалому лікуванні резерпіном, мепробоматом, верошпіроном і ін.

Гіперплазована тканина грудних залоз підлягає хірургічному видаленню (з косметичної точки зору та небезпеки малігнізації – розвитку раку молочної залози у чоловіків).

Лікування чоловіків, які страждають зниженням потенції, має проводитися сексопатологом. Завдання ендокринолога, на консультацію до якого направлений такий хворий – виключити ендокринні причини зниження потенції – гіпогонадизм, цукровий діабет, гіпотиреоз, синдром Іценко-Кушинга, акромегалію, інші пухлини гіпофіза, гіпофункцію гіпофіза, наднирників. При виявленні цих захворювань ендокринолог повинен організувати відповідне лікування.

У чоловіків молодого і середнього віку без ознак гіпогонадизму, з нормальним вмістом тестостерону в крові введення препаратів тестостерона не підвищує потенцію.