31. Власне українська лексика.

Лексика (з гр..озн. словесний, словниковий) – це слова, які притаманні будь-якій мові або для певної сфери використання.

Слово – це граматично оформлений звук або звуковий комплекс, за яким у процесі суспільної праці закріплюється певне значення.

Власне українська лексика – це слова, якій прийшли до нас після спільнослов’янської мовної єдності і були засвідчені в історичних пам’ятках та художніх творах. Власне українську лексику розпізнають за 2 способами:

1. Якщо слово з російської перекладається по іншому.

2. Якщо немає виразних ознак запозичення.

Лексика з погляду походження поділяється на:

1. Споконвічну

2. Лексичні запозичення.

Власне українська лексика має такі фонетичні ознаки:

1. Чергування голосних [о], [е] з і .(розкошувати – розкіш)

2. [о] з [е] після шиплячого або ий (Жонатий – женити).

3. Префікси прі- су- (прізвище – прізвисько; сузір’я).

4. Суфікс з –н (годинник, київщина)

5. Вживання часток.

2 Іншововна лексика.

З погляду походження лексика поділяється на : споконвічну та лексичні запозичення.

Лексичні запозичення поділяються на:

1. Запозичення із словянських мов

2. Та запозичення з неслов’янських мов

Іншомовна лексика – це слова, які прийшли до нас з інших мов світу.

Лексичне запозичення з словянських мов:

1. З російської запозичені такі слова – безробіття, завод,книголюб.

2. З польської – барвінок, петрушка каштан, повидло.

3. З білоруської – бадьорий, дьоготь, жмуток та ін..

Лексичні запозичення з несловянських мов:

1. З латинської запозичили медичну термінологію.

2. З грецької – релігійну термінологію.

3. З англійської – спортивну термінологію(футбол, аут, спортсмен)

4. З німецької – військову термінологію та слова, що вказують на назву побутових предметів, тварин рослин і мінералів(командир, юнкер, пудель,). Слова , що стосуються торгівлі(акція, вексель, проценти)

5. З французької – - слова мистецтва назви продуктів, став, одягу (ажур, бра,гардероб, парфумерія, пальто..)

6. З італійської та іспанської – терміни мистецтва(музична термінологія). (арія, сценарій, опера та ін)

7. З голандської – терміни мореплавства(каюта, флот,яхта.)

33 . Терміни та їх місце у професійному мовленні.

Терміни (з лат. «рубіж, межа»)– це слово або словосполучення, яке виражає чітко окреслене поняття певної галузі. Терміни бувають:

1. Загальнонаукові – використовуються в різних галузях науки та належать до наукового стилю (теорія, гіпотеза і т.д.);

2. Спеціальні – вони закріплюються за науковими дисциплінами та певними галузями.

3. Технічні – відносяться до галузі техніки.

34 основні ознаки термінів

При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

1.      Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.

2.      Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток.

3.      Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.

4.      Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

—    нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

—    відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит- прибуток - зиск -вигода);

—    інтернаціональний характер;

—    стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);

—    здатність утворювати похідні: зношення - зношування - зношеність - зношуваний.

35 способи творення термінів

1.      Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: чистаконкуренція, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2.      Словотвірний - утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перепродукція), суфіксів (оподаткування, оборотність), складанням слів і основ (матеріаломісткість), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), СЕЗ (спеціальні економічні зони).

3.      Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових понять: державне замовлення.Синтаксичний спосіб - найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.

4.      Запозичення — називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж.