29) Лекція. Дискусія.

Ле́кція —одна з форм розв’язання наукових, науково-навчальних, науково-популярних та інших знань шляхом усного викладу матеріалу. Бувають: навчально-програмові, настановчі, оглядові, лекції із спеціального курсу. Мета лекції – розкрити основні положення теми, досягнення науки , з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.

Види лекцій:

• вступна

• тематична

• оглядова

• інформаційна

• підсумкова (заключна)

• комплексна

Залежно від методів викладу навчального матеріалу лекції поділяються на монологічні, інформаційно-проблемні, проблемні, лекції-бесіди тощо. Дискусія – це обговорення будь-якого спірного питання. Дискусія поділяється на монолог-ствердженння та монолог спростування. У монолозі ствердження висуваються дві тези одна з низ істина, інша істинність, яку потрібно довести. у монолозі спростування висувається теза, яка шляхом доведення спростовується .

Основні правила дискусії: 1) всі відкрито висловлюють свої думки; 2) всі точки зору повинні поважатись; 3) слухати інших, не перебивати; 4) не говорити занадто довго; 5) водночас говрить лише одна особа; 6) не критикувати інших. Не так багато людей у ході суперечки вміють дотримуватись елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формувань, це стосується вміння висловлювати свою думку, не припускатись двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.

30) Поняття культури мови та культури мовлення.

Культура мови — галузь знань, яка вивчає нормативність мови, її відповідність суспільним вимогам; індивідуальна здатність особи вільно володіти різними функціональними стилями.

   Культура мовлення — сукупність мовленнєвих дій,мета яких випливає із загал. мети спілкування.

Як відзначають мовознавці, одним із суттєвих показників людської шляхетності є культура мовлення — поняття не тільки лінгвістичне, а й психологічне, педагогічне, естетичне та етичне. У багатому мовному арсеналі виробилася і закріпилася ціла система словесних вітань: “доброго ранку”, “доброго здоров'я”, “добривечір”, “бувайте здорові”, “доброго вечора у вашій хаті” тощо. На окрему розмову заслуговують і родинні звертання. Традиційно в Україні діти називали своїх батьків на “Ви”. Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Ввічливість, уважність і чемність — основна вимога мовного етикету. Від чемного привітання, шляхетного потиску руки, невимушеної, ненав'язливої розмови виграш обопільний. Лихослів'я, лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує настрій. Є в нашій мові коротке, але напрочуд тепле слово “дякую”.

Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: будь ласка. Систему мовленнєвого етикету нації складає сукупність усіх можливих етикетних формул. Структуру ж його визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо.