22. Типи термінологічних словників

Спеціальні словники це такі, що подають знання з окремих галузевих ділянок.

Численні сучасні економічні енциклопедичні словники відображають важливі зміни у економічній системі України за останнє десятиліття і відповідають великій потребі у сучасній систематизованій конкретній економічній інформації. Фахові словники допомагають здобути глибокі економічні знання, знайомлять з новими реаліями економічного буття держави, з надбаннями світової економічної науки і практики. Основні з них: - Банківська енциклопедія; - Економічний словник-довідник; - Фінансовий словник; - Словник фондового ринку; - Фінансово-економічний словник; - Економічна енциклопедія; - Словник сучасної економіки; - Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера.

23.Складны випадки слововживання. Пароніми і омоніми

Слова української мови поділяються на однозначні та багатозначні. Багатозначні слова мають кілька значень(трибуна – підвищення для виступу промовців; споруда для глядачів, де ряди місць розташовані уступами вгору….). Багатозначність – це один із найважливіших шляхів розвитку словникового складу мови. В окремих сферах існують певні обмеження щодо функціонування багатозначних слів. У наукових працях та офіційних документах переважають однозначні слова, а багатозначні вживаються лише у прямому значенні, що забезпечує правильне сприйняття тексту. Незначна кількість слів української мови збігається своїм звучанням і формою, але має різне значення. Їх називають омонімами. У перекладі з грецької мови це означає «однакове ім’я». Наприклад: дівоча коса, піщана коса; біла чайка, дубова чайка. Омоніми поділяють на дві групи: повні омоніми і неповні. Повні омоніми – це такі слова, які за звуковим складом і граматичною формою є завжди однаковими: коса – коси – косі – косу. Такі слова ще називають власне омонімами, або абсолютними омонімами. Неповні омоніми поділяються на кілька підгруп: 1) омофони(про те – проте; сонце – сон це); 2) омографи - це слова у яких однаковими є тільки написання, а звучання різні (замок – замок); 3) омоформи – це одинакові форми дієслів. В українській мові є слова, утворені від одного кореня за допомогою різних афіксів. Вони близькі за зовнішньою формою, звучанням, але мають різне значення. Їх називають паронімами. Мовна практика свідчить, що за недостатньої уваги до лексичних значень слів такі слова часто не розрізняють і вживають довільно одне замість іншого. Адресат – той, кому пишуть; адресант – той хто пише. Ефектний – показний, виразний; ефективний – результативний.

24.Телефонна розмова

Поширеним видом усного ділового мовлення є телефонна розмова. Телефонна розмова – це один з видів усного мовлення, яеий характеризується специфічними ознаками та зумовлений екстра мовними причинами.

Службова телефонна бесіда має таку структуру:

1) момент встановлення зв'язку (вітання, взаємне представлення);

2)виклад суті справи (постановка питання, обговорення, відповідь); 3)закінчення розмови.

Деякі важливі аспекти ведення ділової телефонної розмови:

• Часові межі. Кожна телефонна розмова у середньому триває 3- 5 хвилин. Із часом виробляється вміння розмовляти по телефону корот­ко, висловлюватися чітко і стисло Цьому сприяє володіння інформа­цією, попередня підготовка до розмови. Завжди треба намагатися телефонувати у зручний час - не теле­фонувати до дев'ятої години зранку та після десятої ввечері.

• Дотримання мовного етикету. Обов'язково потрібно вживати формули вітання , подяки, вибачення — відповідно до ситуації. Важливе значення має взаємне пред­ставлення на початку телефонної розмови: треба назвати прізвище, ім'я, по батькові, посаду й організацію, яку ви представляєте. Говорити без поспіху, розбірливо.

• Максимальна насиченість інформацією. Дотримання цієї ви­моги характеризує співрозмовників як досвідчених ділових людей. Якщо це "вихідна" розмова, вона потребує продуманості й підготовки. Мати під рукою план розмови, порядок питань, документи, дати,цифри. прізвища, потрібні номери телефонів,