14. Основні ознаки культури мови.

Ознаки культури мови

1. Змістовність: продумати текст й основну думку висловлювання; розкрити їх повно; матеріал підпорядкувати темі й основній думці; говорити й писати лише те, що добре відомо, не говорити й не писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає. 2. Правильність і чистота: дотримувати норм літературної мови: в усному висловлюванні - орфоепічних, лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістичних. У писемному - лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістичних, орфографічних, пунктуаційних. 3. Точність: слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання, щоб зміст сказаного або написаного був переданий точно, зрозуміло. 4. Чистота мовлення; 5. Логічність і послідовність: говорити й писати послідовно, виділяючи мікротеми і встановлюючи зв'язок між ними; забезпечувати смислові зв'язки між словами і реченнями в тексті; скласти план (простий чи складний) висловлювання, систематизуючи дібраний матеріал, виділити "дане" і "нове" у висловлюванні; уникати логічних помилок. 5. Багатство (різноманітність): використовувати різноманітні мовні засоби (слова, словосполучення, речення), уникати невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень. 6. Доречність (доцільність): ураховувати, кому адресовано висловлювання, як воно буде сприйняте, при яких обставинах відбувається спілкування. 7. Виразність і образність: добирати слова і будувати речення так, щоб якнайкраще, найточніше передати думку, бути оригінальним у висловлюванні і впливати на співрозмовника (адресата мовлення).

15. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

   Культура мовлення — сукупність мовленнєвих дій,мета яких випливає із загал. мети спілкування.

КУЛЬТУРА МОВИ — дотримання усталених мовних норм усної і писемної літ. мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Дискусія – це обговорення будь-якого спірного питання. Дискусія поділяється на монолог-ствердженння та монолог спростування. У монолозі ствердження висуваються дві тези одна з низ істина, інша істинність, яку потрібно довести. у монолозі спростування висувається теза, яка шляхом доведення спростовується .

Основні правила дискусії: 1) всі відкрито висловлюють свої думки; 2) всі точки зору повинні поважатись; 3) слухати інших, не перебивати; 4) не говорити занадто довго; 5) водночас говрить лише одна особа; 6) не критикувати інших. Не так багато людей у ході суперечки вміють дотримуватись елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формувань, це стосується вміння висловлювати свою думку, не припускатись двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.

16. Основні ознаки літературної мови.

Основні ознаки літературної мови:

• стандартність;

• полі функціональність;

• наддіалектність;

• стилістична диференціація;

• наявність усної та писемної форми вираження;

• унормованість.

• Найістотнішою ознакою літературної мови є її унормованість, тобто наявність усталених мовних норм,- найбільш поширених, уніфікованих зразків репрезентації мовної системи.

• Наддіалектність полягає в тому, що літературна мова, на відміну від територіальних діалектів, функціонує без будь-яких обмежень на всій території України. Наддіалектність літературної мови допускає її регіональне варіювання.

• Маючи усну й писемну форму вираження, літературна мова охоплює всі сфери комунікативної практики суспільства за допомоги мовнови-ражальних засобів. Це і є її поліфунаціональність.

• У плані уніфікованості (стандартності) літературна мова зберігає свою цілісність і єдність, хоча має різноманітні мовні засоби та їх варіанти.

• Літературна мова характеризується розгалуженою системою стильових різновидів, що взаємодіють між собою і сприяють розвиткові мовновиражальних засобів.

• Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має й свої особливості, що пояснюється специфікою функціонування літературної мови в кожній із форм.

• Писемна форма літературної мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

• Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничо-професійні потреби суспільства.

17..Норми літ.мови

Норми мови:

9. Акцентологічна – наголошування слів, речень, словосполучень., а навіть і цілих речень(а´тлас – атла´с)

10. Орфоепічна (графічна) – це правильна вимова звуків, звукосполучень, запис звуків на письмі (я – йа; шч - щ)

11. Лексична – правильне слововживання (довідка, а не справка).

12. Граматична норма – вживання граматичних форм слів, побудова словосполучень та речень.

13. Орфографічна – правильне написання слів та її частин(правила переносу слів з рядка в рядок).

14. Пунктуаційна – правильна розстановка розділових знаків.

15. Стилістична – вибір мовних засобі.

16. Словотвірна – встановлення закономірності побудови слів.

18. Принципи українського правопису.

В українській мові правопис слів(орфографів) зумовлений такими принципами:

• фонетичний – якщо слово пишеться так, як ми його вимовляємо, то вважають, що це слово пишеться за фонетичним принципом. За цим принципом пишуться слова: вода, гарний, мудрий, кіт, нога.

• Морфологічний – якщо для написання слова необхідно точно знати будову слова(морфеми), щоб правильно передати, то це означає, що слово пишеться за морфологічним принципом. Так, щоб правильно перенести з рядка в рядок частину слова «відзначений» потрібно знати, що від- є префіксом, тому можливий такий перенос: від-значений.

• Історичний(традиційний) – це коли написання слів не можна пояснити ні вимовою, ні його морфологічним складом, ні певним правилом, таке написання називають традиційним. За традицією ми пишемо літеру ф в запозичених словах: факт, фея, формула.

• Смисловий(семантичний або диференціюючий) – це коли написання слова залежить від того, що це слово означає, нп., Ведмідь(дійова особа байки), ведмідь(тварина); гончар(професія), Гончар(прізвище)