74. Статут

Статутом називають юридичний акт, який є зведенням правил, що регулюють діяльність установ, товариств, громадян, права та обов'язки в певній сфері державного управління або господарської діяльності.

Розрізняють статути:

1. типові,

2. індивідуальні.

Типові статути розробляють, для певних систем установ, підприємств тощо.

Затверджують їх вищі органи державної влади та управління, з'їзди, гро­мадські організації.

Індивідуальні статути розробляють для певної організації шляхом конк­ретизації окремих статутів. їх затверджують вищі установи, яким підляга­ють організації, підприємства тощо.

Затверджені статути мають бути зареєстровані в органах Міністерства фінансів України.

Реквізити статутів:

• гриф затвердження вищою установою чи органом управління;

• назва виду документа;

• заголовок;

• текст (загальні положення, мета і завдання діяльності, функції, утво­рення і використання коштів, майно підприємства, управління, створення та використання пайового фонду, членство, права і обов'язки, звіт, звітність, контроль, виробничо-господарська, зовнішньо економічна діяльність, реор­ганізація та ліквідація):

• відмітка про погодження та реєстрацію;

• дата.

75. .Інструкція

Інструкцією називається документ, створений органами державного управління для встановлення правій, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші сторони діяльності та відносини установ, закладів, підприємств, службових осіб.

Розрізняють інструкції:

1. посадові,

2. з техніки безпеки,

3. з експлуатації різного обладнання.

Кожна інструкція повинна бути затверджена вищими органами чи керів­никами організацій (або ж наказом із зазначенням номера та дати видання). Реквізити інструкції;

• назва виду документа;

• гриф затвердження;

• заголовок;

• дата;

• індекс;

• місце видання;

• текст;

• підпис;

• види пого

• дження.

Для тексту інструкції характерні наказові формулювання: повинен, не­обхідно, не дозволено. Зміст потрібно викладати від 2-ї, 3-ї особи, рідше - у безособовій формі.

Останнім часом широкого використання набувають посадові інструкції (це документи, що визначають організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці).

76. Заява

Заява - це документ, який містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресовану установі або посадовій особі. Це один з найпоширеніших у справочинстві документів.

Заяви бувають особисті та службові.

За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні і зовнішні.

Заяви бувають прості і складні (містять відомості про додатки).

Заява складається з таких реквізитів:

1. Відомості про адресата (назва посади, повна назва установи, прі­звище та ініціали керівника із зазначенням наукового звання, якщо особа, на їм "я якої подають заяву, має його).

2. Відомості про адресанта (назва посади, прізвище, ім'я, та по-батькові особи, яка звертається із заявою, іноді адреса, телефон, пас­портні відомості).

1. Назва виду документа.

2. Текст.

3. Перелік додатків (документів, які додають до заяви на підтвер­дження ї правочинності чи вагомості аргументації).

3. Дата.

4. Підпис.