- •1.Виникнення укр. Мови
- •5.Поняття літературна норма. Мовна норма. Види норм.
- •6. Державний статус укр. Мови. (то саме шо 2)
- •10..Вимоги до усного ділового мовлення
- •11.Особливості професійного спілкування
- •12) Універсальні величини спілкування.
- •13)Етикет, мовленнєвий етикет спілкування.
- •14. Основні ознаки культури мови.
- •19)Стилі сучасної укр. Мови.
- •20) Офійійно діловий стиль.
- •21. Словники як джерело інформації
- •22. Типи термінологічних словників
- •23.Складны випадки слововживання. Пароніми і омоніми
- •24.Телефонна розмова
- •25) Жанри публічних виступів
- •26) Доповідь. Види доповіді.
- •29) Лекція. Дискусія.
- •30) Поняття культури мови та культури мовлення.
- •31. Власне українська лексика.
- •2 Іншововна лексика.
- •33 . Терміни та їх місце у професійному мовленні.
- •36. Лексика за сферою вживання.
- •37.Науково-термілогічна та виробничо-професійна лексика
- •39) Особливості вживання синонімів.
- •40. Поняття етики ділового спілкування. Предмет і завдання.
- •41.Структура ділового спілкування.
- •42.Основні правила ділового спілкування.
- •43.Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •44. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей
- •46. Іменники на означені статусу професій, посад, звань
- •47. Друга відміна іменників.
- •48. Ступені порівняння прикметників.
- •49. Відмінювання числівників.
- •50. Зв'язок числівника з іменником.
- •51. Особливості використання дієслівних форм.
- •52)Особливості вживання дієприкметників.
- •53. Творення і вживання дієприслівників.
- •4)Вживання складних дієслів недоконаного виду.
- •56.Вживання прийменника по
- •59. Складні випадки керування і узгодження
- •60) Обліково- фінансові документи.
- •63.Господарсько – договірні док.
- •65) Організаційні документи.
- •66. Резюме, вимоги до складання і оформлення.
- •67. Наказ, вимоги до складання і оформлення.
- •68. Розпорядження, вимоги до складання і оформлення.
- •69. Протокол вимоги до складання і оформлення.
- •70. Витяг з протоколу, вимоги до складання і оформлення.
- •71) Звіт, вимоги до складання і оформлення.
- •73. Етикет ділового листування.
- •74. Статут
- •75. .Інструкція
- •76. Заява
- •77.Правила, вимоги до складання і оформлення.
- •78) Договір, ввимоги до складання і оформлення.
- •84. Види листів.
56.Вживання прийменника по
Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:
за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.;
з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. д.;
на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;
для: курси для вивчення; комісія для складання актів;
після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось) і т. д.;
у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;
по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. д.
57.Синонімія прийменникових конструкцій
Синонімія прийменників – це:
Прийменники що передають відношення мети:
З метою, на предмет, за для, заради, в імя, для
Прийменники що виражають причинове відношення
Завдяки, через, із-за
Прийменники що виражають часові відхилення
На ту пору – в ту пору,За всіх часів – у всі часи,Під час війни – за часів війни
Прийменники що виражають просторове відношення
Біля-коло,Близько – поряд
Прийменники що передають відношення відповідності
Відповідно до,Згідно з,Залежно від,У дусі
Прийменники що виражають допустові відношення
Незважаючи на, Попри
Прийменники що виражають об’єктні відношення
Стосовно, Стосовно до, щодо
58. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови.
Синтаксис
(від грец. syntaxis – побудова, устрій, зв’язок) – це розділ граматики, щовивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв’язку слів у словосполученній реченні
Основні синтаксичні норми – це дотримання прямого порядку слів, правильна побудова однорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень зв’язком керування,правильна координація присудка з підметом, нормативне вживання дієприслівникових зворотів, непрямої мови.
Синтаксис (також синтакса, складня, грец. σύνταξις — «розкладання по полицях») — розділ граматики, що вивчає словосполучення та речення, їх будову, типи й об'єднання в надфразні одиниці, роль і значення частин мови та граматичних форм у реченні в синхронному й діахронному (історичному) перекрої.
Синтаксис • граматична будова речень та словосполучень у мові та закономірності їхнього функціонування в мовленні; • галузь мовознавства, розділ граматики, що вивчає закономірності сполучення слів і предикативних одиниць у реченні, будову, ознаки й типи речень і висловлень. Розмежовують: синтаксис словосполучень, який установлює синтаксичні властивості окремих слів як частин мови, тобто правила їхньої сполучуваності з іншими словами; синтаксис речень, спрямований на дослідження типів, ознак речень, зв'язків слів і сполук у складі речення і висловлення.