- •1.Виникнення укр. Мови
- •5.Поняття літературна норма. Мовна норма. Види норм.
- •6. Державний статус укр. Мови. (то саме шо 2)
- •10..Вимоги до усного ділового мовлення
- •11.Особливості професійного спілкування
- •12) Універсальні величини спілкування.
- •13)Етикет, мовленнєвий етикет спілкування.
- •14. Основні ознаки культури мови.
- •19)Стилі сучасної укр. Мови.
- •20) Офійійно діловий стиль.
- •21. Словники як джерело інформації
- •22. Типи термінологічних словників
- •23.Складны випадки слововживання. Пароніми і омоніми
- •24.Телефонна розмова
- •25) Жанри публічних виступів
- •26) Доповідь. Види доповіді.
- •29) Лекція. Дискусія.
- •30) Поняття культури мови та культури мовлення.
- •31. Власне українська лексика.
- •2 Іншововна лексика.
- •33 . Терміни та їх місце у професійному мовленні.
- •36. Лексика за сферою вживання.
- •37.Науково-термілогічна та виробничо-професійна лексика
- •39) Особливості вживання синонімів.
- •40. Поняття етики ділового спілкування. Предмет і завдання.
- •41.Структура ділового спілкування.
- •42.Основні правила ділового спілкування.
- •43.Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •44. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей
- •46. Іменники на означені статусу професій, посад, звань
- •47. Друга відміна іменників.
- •48. Ступені порівняння прикметників.
- •49. Відмінювання числівників.
- •50. Зв'язок числівника з іменником.
- •51. Особливості використання дієслівних форм.
- •52)Особливості вживання дієприкметників.
- •53. Творення і вживання дієприслівників.
- •4)Вживання складних дієслів недоконаного виду.
- •56.Вживання прийменника по
- •59. Складні випадки керування і узгодження
- •60) Обліково- фінансові документи.
- •63.Господарсько – договірні док.
- •65) Організаційні документи.
- •66. Резюме, вимоги до складання і оформлення.
- •67. Наказ, вимоги до складання і оформлення.
- •68. Розпорядження, вимоги до складання і оформлення.
- •69. Протокол вимоги до складання і оформлення.
- •70. Витяг з протоколу, вимоги до складання і оформлення.
- •71) Звіт, вимоги до складання і оформлення.
- •73. Етикет ділового листування.
- •74. Статут
- •75. .Інструкція
- •76. Заява
- •77.Правила, вимоги до складання і оформлення.
- •78) Договір, ввимоги до складання і оформлення.
- •84. Види листів.
51. Особливості використання дієслівних форм.
Дієприкметник – називається не особова форма дієслова, яка відповідає на питання який? І поєднує ознаки дієслова та прикметника. Дієприкметники виражають не просто ознаку предмета, а й ознаку за виконуваною дією.
Виділяється невелика кількість дієприкметників, що перейшли в іменники (керуючий, відпочиваючи )тощо
Активні дієприкметники теперішнього часу сучасній укр. Мові не властиві. Слова із суфіксами –уч(-юч), -ач(-яч) звичайно є віддієслівними прикметниками, які вказують не на дію, а на постійну ознаку (квітучий(сад), пекучий (біль)та ін. Свідченням переходу цих слів до прикметників є втрата здатності керувати іменниками. Слова на зразок (радіючий, голосуючий, їдучий, співаючий, бажаючий) є штучними утвореннями. Тобто таких слів у укр..літературній мові просто немає.
Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса –л- (зарослий, побілілий, посивілий).
Активні дієприкметники з суфіксом –ш-(-вш-) в укр. Літературній Мові не вживається. Російські активні дієприкметники в укр. Мові відтворюються описовою формою або дієприкметником із суфіксом –л- (помогший – той, що допоміг).
Пасивні дієприкметники у сучасній укр. Мові мають форму тільки минулого часу, яка утв. За допомогою суфіксів –н-, -ен-, -т- (записаний. Зігрітий, завершений). Дієслова з основами на –ну і на –о можуть утворювати паралельні форми дієприкметників (колотити – колотий і колений).
Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі на укр. Мову замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу(анализируеьій – аналізований і т д ).
При відтворенні укр. Мовою російських конструкцій з дієприкметником слід зловживати описовими зворотами. Милозвучність і органічність перекладу досягається використанням різноманітних мовних засобів – дієслів, прикметників, іменників. Чимало способів передачі рос. Дієприкметників знаходимо у майстрів перекладу.
52)Особливості вживання дієприкметників.
Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.
Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або недоконаний та час — теперішній або минулий.
Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).
Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).
Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно.).
На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.
Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) і пасивні (на -ний, -тий) вживаються без обмежень — нарівні з прикметниками: З одинадцяти стріляло п 'ятеро, та й ті закривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Ю. Яновський). Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділому від дощів сіряку (О. Гончар).
Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються рідко, і то без залежних слів: Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого .