41.Структура ділового спілкування.

Здійснюються ділові взаємини у двох формах:

1. Контакту;

2. Взаємодії.

Контакт – це одиничний акт в якому відсутня система узгодження дій партнерів стосовно один одного . Основу ж ділових взаємин партнерів складають не контакти , а їх взаємодія.

Взаємодія (інтеракція) – це аспект спілкування , проявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної вигідної обом сторонам мети.

Розрізняють 2 типи міжособистісної взаємодії:

1. Співпраця(кооперація)

2. Суперництво(конкуренція)залежить від обраної стратегії і тактики спілкування.

У процесі спілкування знаходять свій вияв своєрідна суперечність:

1. Людина пристосовується до життя суспільства, засвоює його досвід, добуті людством наукові і культурні досягнення.

2. Відособлюється, формується її індивідуальна неповторність, самобутність, що пояснюється його основними функціями.

У діловому спілкуванні розрізняють 7 можливих рівнів, знання яких дає можливість розібратись в ситуації потенційного конфлікту, зробивши певні висновки, що стосується як системи управління, так і встановлення підприємницьких контактів.

Рівні ділового спілкування:

1. Примітивний.

2. Маніпулятивний

3. Стандартизований

4. Конвенціональний(погоджувальний)

5. Ігровий.

6. Діловий.

7. Духовний.

42.Основні правила ділового спілкування.

Правила ділового спілкування

Діловий етикет — це результат довгого відбору правил поведінки, що сприяють успіху в ділових стосунках. Ці правила допомагають зближенню інтересів між співрозмовниками. Ділове спілкування може відбуватися за такими основними напрямками: •    розмова по телефону; •    ділове листування; •    ділова розмова. Правила ділової розмови 1.    Під час розмови намагайся бути ввічливим. 2.    Поважай співрозмовника, будь уважним, доброзичливим. 3.    Уважно слухай того, з ким говориш, не перебивай його без вибачення. 4.    Спілкуючись з іншими намагайся не виявляти свого поганого настрою. 5.    Не розмовляй без потреби голосно, не вживай грубих слів. 6.    Під час розмови не викрикуй, не розмахуй руками

43.Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.

44. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей

Будь-яка зустріч, а тим більше ділова, проводиться з певною метою. Саме спілкування в діловій практиці, як правило, підтримується взаємною зацікавленістю.

Про ділову зустріч прийнято домовлятися заздалегідь, при цьому відрізок часу між домовленістю та власне зустріччю залежить від конкретних обставин та програми зустрічі.

Особливої ретельності вимагає організація зустрічі з іноземцями. До такої зустрічі потрібно, безперечно, готуватися завчасно, передбачивши всі елементи програми їхнього перебування:

^ порядок зустрічі;

^ персональний склад учасників;

^ участь представників преси;

^ вручення квітів;

^ вітальні промови;

^ розміщення в готелі;

^ ділова частина;

^ відвідування культурних об'єктів; *

ґ поїздки по країні; ^

неофіційні прийоми; ^

проводи.

Предметом ділової зустрічі є питання, які виносяться на обговорення, тематичні рамки переговорів, перелік проблем, які розглядатимуться, тощо.

Місцем проведення ділових зустрічей, переговорів є, як правило, службове приміщення їх учасників (у себе чи у партнера), хоча можна їх проводити на нейтральній території, або за допомогою засобів комунікації — дистанційно.

Сучасна техніка зв'язку дозволяє здійснити прямий електронний контакт між двома і більше сторонами з одночасною взаємною передачею зображення і звуку.

Перший крок до успіху ділової зустрічі це правильний вибір часу і дня тижня. При зустрічі віч-на-віч необхідно брати до уваги обставини ділового життя партнера, його особистісні характеристики.

Майбутня зустріч чи переговори передбачають завчасну підготовку матеріалів, зокрема ті, що відображають позицію учасника зустрічі та містять рекомендації щодо питання, яке розглядається; проекти різних угод, протоколів чи договорів; проекти резолюцій чи угод про наміри.

Фахівцям, які братимуть участь у зустрічі, повинні бути притаманні такі риси характеру: почуття власної гідності, впевненість у собі, урівноваженість, дипломатичність, терпимість, тактовність, прагнення до взаєморозуміння.

Бажано привітати партнерів (посмішка, приємний погляд, рукостискання). Під час знайомства необхідно покласти візитки гостей перед собою, щоб не забути, як звати партнерів.

Важливо вміло закінчити зустріч, тобто підвести підсумки розмови, виробити спільне рішення, вчасно й коректно ЇЇ завершити.

45) Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу науку,театр, освіту, і побут людей.

Основні ознаки літературної мови:

7. Унормованість.

8. Стандартніть.

9. Полі функціональність.

10. Наддіалектність.

11. Стилістична диференціація.

12. Наявність усної та писемної форми вираження.

Норми літ. Мови: - сукупність мовних засобів, що випливає із загальної системи мови і сприймається її носіями.

Мовна норма має такі риси:

4) Традиційність

5) Варіантність

6) Стабільність

Різновиди норм:

4. Літературна норма мови – це ознаки правильного опрацювання мовлення, яке є зразком для усної та писемної форми вираження.

5. Стильові норми мови – Це спосіб добору і організації мовних засобів відповідно до певного стилю.

6. Стилістичні норми мови – це норми які діють в межах літературної мови, і регламентують не лише правильність написання але і доцільність.

Норми мови:

Акцентологічна норма – це наголошуваність слів, словосполучень, а навіть, цілих речень.

Орфоепічна правильна вимова звуків та звукосполучень. Графічна – запис звуків на письмі.

Лексична – слововживання(довідка, а не справка; виконроб, а не прораб; постачання, а не снабженіє).

Орфографічні норми – це написання слів та їх частин(норми позначення на письмі, подовження приголосних, уживання м*якого знаку, правопис прізвищ, правила переносу слів з рядка в рядок).

Граматичні – уживання граматичних форм слів, побудови словосполучень та речень.

Пунктуаційні – постановка розділових знаків(уживання коми, крапки, двокрапки, знака питання, знака оклику).

Стилістичні – вибір мовних засобів(залежно від ситуації мовець використовує різні форми вітань з керівником, з товаришем).

Словотвірна – створення, побудова слів.