11) Порядок читання та аналізу балансу
Порядок читання та аналізу балансу – це вміння всебічно розуміти і аналізувати його статті, в яких на певну дату відображаються майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан розрахунків та платоспроможність.
Бухгалтерський баланс можна представити за схемою:
А |
К |
З |
Зліва зобрахено активи підприємства (А), справа – власний капітал (К) і зобовязання (З).
За цими даними можна скласти такі аналітичні співвідношення:
А=П є необхідною умовою розглдяу балансу як за формою, так і за змістом.
А = К+З умовно можна назвати структурним, оскільки засвідчує, з одного боку, склад майна – основні, оборотні засоби, тобто величну засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншого – хто і в якій формі брав участь у створенні (формуванні) майна підприємства (власний капітал, кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам).
К = А-З характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно, після вирахування його зобовязань, є власністю підприємства і може бути обєктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.
12) Рахунки бухгалтерського обліку. Їх призначення і будова
Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб поточного обліку, контролю та групування за економічно однорідними видами господарських засобів, їх джерел та операцій. Для обліку залишку і руху певного виду господарських засобів використовують окремий рахунок.
Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і зменшення об’єктів обліку. Ліву частину рахунка називають дебетом, праву — кредитом. У міру здійснення господарських операцій їх реєструють за дебетом або кредитом рахунка. Підсумок сум операцій за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, а підсумок сум операцій за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Кінцевий залишок засобів на рахунку називають кінцевим сальдо, або залишком на кінець періоду.
13) Подвійний запис. Його суть і значення
Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.
Подвійний запис – це метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно.
Взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називаються кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.
Відображення господарських операцій методом подвійного запису має контрольне значення. Подвійний запис дозволяє організовувати взаємний контроль за своєчасним і повним відображенням господарських операцій, забезпечити достовірність обліку, тотожність активу і пасиву балансу, а також синтетичного і аналітичного обліку.