5. 1. Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми в оповіданні Габріеля Гарсіа Маркеса «Стариган із крилами»

Це оповідання увійшло до збірки «Дивовижна її сумна історія наївної Ерендіри і її жорстокої бабці» надрукованої 1972 р.

Аналогічна сюжетна модель покладена в основу оповідання «Стариган із крилами»

Кожна віруюча людина впевнена в існуванні янголів. Чому б якомусь з них не завітати на землю?

Як сучасна людина реагуватиме на диво? Беззаперечно саме так, як це робили люди, що побачили цього старигана із крилами всі бачать видовище, хтось не вірить своїм очам.

Старий і немічний янгол нічого не дарує, нікого не карає і навіть нічого не пророкує. Навіть священик не бажає визнавати в янголі янгола. А як ставляться до знахідки янгола звичайні люди? Палайло тримає його в курнику, коли син одужав господар готовий відпустити янгола, але цікавість сусідів перемагає. Отже щось небесне, духовне за визначенням стає засоби отримання грошей. Навіть вдячності господарі двора не відчувають, хоча значно поліпшили своє матеріальне становище. Приземленість світосприйняття не дозволяє їм навіть зрозуміти незвичайність того, що відбувається.

Янгол був єдиний, хто не брав участі в подіях, яким був причиною» Якщо мотивації усіх людей що бачили янгола зрозумілі, то саме його бездіяльність може здатися дивною. У цьому ховається філософсько-етичний сенс оповідання.

Люди навколо янгола настільки поринули у буденне життя , що навіть не заслуговують покарання. Не лише посланця небес, а навіть живу істоту рівну собі не бачать вони в янголів, але роблять це швидше через душевну обмеженість ніж від злої волі, якої теж нема. Вони не розуміють вищого та духовного, та диво-янгол покидає їх.

Хіба це не реальність нашого життя?!

2. Схарактеризуйте художню специфіку осмислення теми сталінського терору в поемі «Реквієм» а. Ахматовой.

Поема «Реквієм» - вираження безмежного народного горя. Страждання народу й ліричної героїні зливаються. Жорстокі репресії торкнулися майже кожної сім'ї в країні. В'язниця стала символом того часу.

Одним із головних досягнень творчості А. Ахматової є поема «Реквіем». Це напевне єдиний твір в історії російської лірики 20 ст. який може бути поставлений на один рівень з блоківською поемою «Дванадцять». Поетеса працювала над «Реквіем» у розпал сталінського терору. Поштовхом до написання твору надали трагічні події у сімейному житті Ахматової, іі син та чоловік були заарештовані. Ахматова у своїй поемі стала на позицію гнівного осуду сталінської диктатури, як жахливої форми державного варварства, «як влади пітьми». Головними джерелами поеми став ахматівський довід проводів найдорожчих людей, життя наповнене страхом за їж життя. Це охоплювало всю радянську імперію.

Твір не має зовні зв’язаного сюжету. Він побудований, як мозаїчна за стилем і образністю панорама безмежного людського горя. Більшість складових частин пронумерована, деякі виокремленні підзаголовками. Але усе одно поетичні тексти утворюють органічне ціле, у межах якого простежується «сюжетний» розвиток теми.

У прамовній частині, яка охоплює ліричну й прозову частину, замальовано картину країни розколотої навпіл, величезним тюремним мурам.

Перший вірш основної частини описує арешт. Се і є вихідний пункт сюжету поеми. Вірші є своєрідним щоденником внутрішнього життя ліричного героя після арешту іі сина. Тут є переживання жахливої самотності коли єдиною співрозмовницею героїні виявляється вечірня зірка.