6. Креслення моделювання деталей
Моделювання є початковою стадією виготовлення виробу, під час якого враховується призначення одягу, фігура людини, колір, малюнок тканини та крій, як основний фасон одягу для певної людини.
У швейній промисловості є два види швейного моделювання: художнє (творче) – створення первинного зразка, фасону, моделі, тобто воно ґрунтується на тематичній основі, і технічне – створення нових фасонів одягу за ескізами і малюнками з журналів мод.
Технічне моделювання включає в себе нанесення ліній талії, стегон, ширини виробу, середини переду, спинки, лінії боку, довжини виробу.
Найбільш поширені методи технічного моделювання є конічне та паралельне розширення.
Моделювання переду:
намічаємо місце розташування декоративного вирізу пройми на спинці та переді, від рівня талії до верху 34 см;
закриваємо нагрудну виточку, і переводимо її в лінію пройми;
по лінії талії сукня відрізна;
на переді сорочки розширюємо горловину;
на передньому перекаті рукава по низу робимо конічне розширення;
Моделювання спинки:
на ліктьовій частині рукава по низу робимо конічне розширення;
на спинці сорочки розширюємо горловину;
Моделювання корсету:
визначаємо ширину корсета 15см;
виводимо бажану форму корсета на переді;
робимо рельєфи на переді та спинці корсета;
виводимо бажану форму корсета по спинці.
7. Етапи розробки лекал
Вихідними даними для розробки комплекту креслень лекал деталей конструкції є технічне креслення конструкції виробу з внесеними змінами та уточненнями, технологічні властивості матеріалів, застосовуваних при виготовленні даного виробу, відомості про обраних методах обробки, технологічному обладнанні.
Якість деталей крою при виготовленні швейних виробів визначає ряд факторів: точність виготовлення і обведення лекал в розкладці, розташування деталей, щодо малюнка і ворсу матеріалів; спосіб розкрою і інш.
Побудова лекал деталей верху виконується на основі креслення конструкції.
Попередньо необхідно провести перевірку спряженості зрізів деталей по основним конструктивним лініях, перевірити рівність довжин зрізів.
В залежності від застосування лекала розподіляють на контрольні та робочі:
контрольні лекала (призначені для контролю робочих лекал);
робочі лекала (призначені для розкрою швейних виробів, нормування, перевірки крою).
Допоміжні лекала (допоміжними називають лекала,що використовуються в процесі виготовлення виробу для нанесення допоміжних ліній зшивання деталей і місце розташування окремих декоративних елементів, а також обрізки країв деталей.
Лекала оформляють відповідно вимог ЄСКД, на них наносять відповідні маркувальні знаки, графічні позначення, припуски на шви, на підгин, підписи та написи:
напрямок нитки основи;
контрольні позначки;
найменування
виробу;найменування деталі;
розмір виробу;
найменування матеріалу;
кількість деталей;
величина припусків на шви.
Лінії відхилення від подовжньої нитки, контрольні надсічки, лінії мінімальних та максимальних надставок, найменування виробу, розмір, матеріал, кількість деталей, прізвище, підпис конструктора і дата виготовлення.
Лекала виготовляють по технічним кресленням основних деталей, додаючи до них технологічні припуски на шви.
В швейній промисловості до робочої технічної документації відносяться: технічний опис, комплект лекал, зразок-еталон.
Лекала-оригінали повністю відповідають еталонному зразку моделі виробу базисного розміру, і є вихідними для розробки основних, похідних і допоміжних лекал-еталонів і робочих лекал всіх розмірів і зростів.
Робочі лекала, призначені для розкрою деталей верху, підкладки та прокладок, поділяються на основні, похідні та допоміжні.
Основні лекала використовують для розкрою з тканини верху основних деталей одягу: спинки, полички, рукави, нижнього коміра, верхнього коміра підборта, листочок.
Розробка лекал-оригіналів у масштабі 1:4 на дану модель представлена на рисунку 6.1, а лекала у натуральну величину містяться у додатку Д.