Запитання для самопідготовки

1. Стандартні штифтові зуби. Техніка їх виготовлення.

2. Класифікація штифтових зубів індивідуального виготовлення.

3. Техніка виготовлення штифтового зуба за Річмондом. Його недоліки.

4. Показання та протипоказання до застосування куксових литих вкла­ док, їх переваги, техніка виготовлення.

5. Штифтовий зуб зі штучною куксою. Показання та протипоказання до його застосування, основні переваги.

6. Етапи виготовлення литої металевої штучної кукси зі штифтом. Спосо­ би та етапи виготовлення штучної кукси з композитів і пластмас.

7. Застосування стандартних металевих заготовок якорів.

8. Помилки під час виготовлення штучної кореневої кукси.

90

Мостоподібні протези

Мостоподібний протез — це конструкція протеза, яка спирається на зу­би чи імплантати, які обмежують дефект зубного ряда. До таких конструкцій відносять паяні, суцільнолиті й комбіновані (металопластмасові, металофар-форові) протези. Розрізняють незнімні й знімні мостоподібні протези. У не-знімних мостоподібних протезах як опорні елементи використовують штучні коронки (штамповані, суцільнолиті з облицюванням, литі екваторні, на шти­фтовій куксі), напівкоронки та вкладки. Фіксацію таких протезів здійснюють за допомогою спеціальних цементів. Особливістю знімних мостоподібних протезів є опорні елементи, виконані у вигляді опорно-утримувальних чи по­двійних кламерів, оклюзійних накладок. Такі протези іноді фіксують за до­помогою композитних матеріалів. Як варіант опорних елементів знімних мо­стоподібних протезів застосовують різноманітні замкові кріплення (атачме-ни). Опорні елементи таких протезів фіксують на природних зубах або їх коренях, а останнім часом — на різних видах імплантатів.

Фарфорові мостоподібні протези застосовують за відсутності одного фрон­тального зуба на верхній чи нижній щелепі в разі невеликого різцевого пере­криття та відносно паралельного розміщення опорних зубів.

Загальновідомо, що зубні протези, виготовлені з фарфорових мас, не тіль­ки нешкідливі, а й найбільш естетичні. Слабким місцем керамічних матеріа­лів є їхня крихкість. Причиною крихкості фарфору є утворення мікротріщин на поверхні кераміки, які розширюються під час навантаження, що призво­дить до її сколювання. Компресійне навантаження кераміки сприяє закриттю тріщин, що утворились, а розтягування збільшує тріщини. Крихкість фарфо­ру обмежує можливість виготовлення мостоподібних протезів, проміжна ча­стина яких перевищує розміри одного відсутнього зуба.

Етапи виготовлення

Клінічні етапи

1. Препарування опорних зубів під фарфорові коронки із застосуванням ротового паралелометра для досягнення їх повної паралельності.

2. Припасування мідних кілець і одержання відбитка з кожного препаро­ ваного зуба за допомогою термопластичної або еластичної відбиткової маси.

3. Одержання робочого та допоміжного відбитків.

4. Виготовлення тимчасових пластмасових коронок, їх фіксація.

5. Перевірка і припасування випаленого протеза в ротовій порожнині пе­ ред глазуруванням. Фіксація відглазурованого мостоподібного протеза на опорних зубах цементом.

Лабораторні етапи. Відливають робочу комбіновану розбірну модель та допоміжну модель за відбитком із протилежного зубного ряду. Відділяють

91

моделі від відбитків, гіпсують в артикулятор, виймають моделі препаро­ваних зубів. На кожну куксу виготовляють ковпачок із платинової фольги. На опорні зуби (над ковпачками) наносять тонкий шар формувальної фарфо­рової маси, спікають її в печі (до стадії "бісквіта"). Випалені фарфорові ко­ронки припасовують на робочій моделі. Перевіряють прикус, за необхідності уточнюють шліфуванням фарфору алмазними інструментами. Між коронка­ми встановлюють припасовану стандартну фарфорову балку круглої форми, міцно прикріплюють її до опорних коронок липким воском. Скріплену конс­трукцію протеза обережно знімають з моделі. Платинові ковпачки заповню­ють вогнетривкою масою. На пластинку скла накладають вогнетривку масу і фарфорову балку. На цю основу встановлюють і платинові ковпачки, за­повнені вогнетривкою масою. Підготовлену модель (підлиток) поміщають у піч для сушіння вогнетривкої маси й випалювання воску (за температури 850 °С). Виймають конструкцію протеза з печі, охолоджують її. З'єднують фарфорову балку з коронками керамічною масою, поміщають у піч і спі­кають за відповідної температури. Після з'єднання коронок із фарфоровою балкою каркас поміщають на модель для перевірки паралельності коронок. Моделюють із фарфорової маси проміжний зуб, спікають конструкцію про­теза за програмним режимом для даної керамічної маси. Коригують випале­ну конструкцію на загальній моделі. Орієнтуються на сусідні зуби, що утво­рюють контактні пункти, і зуби-антагоністи. Слід досягти вільного змикання зубних рядів при всіх оклюзійних рухах нижньої щелепи.

Коли виникає необхідність в уточненні деталей конструкції, знову фар­форовою масою коригують розміри коронок і проміжного зуба. Спікають усю конструкцію в печі. Заключне випалювання (глазурування) проводять після заключної перевірки й припасування протеза в ротовій порожнині.

Помилки, які виникають під час виготовлення мостоподібних протезів із фарфору, наведено в табл. 20.

Таблиця 20. Помилки, що виникають під час виготовлення мостоподібних