Історія винайдення стоматологічного фарфору

У доісторичні часи, піддаючи вироби з глини дії вогню, люди зверну­ли увагу на те, що після такої обробки вони набували міцності й не втрачали форми під впливом вологи. У Стародавній Греції робота з глиною стала справжнім мистецтвом (виготовлення амфор та скульптур). Починаючи із VII ст. до н. е., у частині Афін, що називалася Керамікос, мешкали гончарі. Вироби, які вони виготовляли, мали назву "керамос". Звідси й походить сло­во "кераміка".

Щодо походження слова "кер", то це питання залишається спірним. Одні автори вважають, що воно походить від латинського слова "керос" — ріг, інші — від слова "керо" — віск.

Китайські умільці вдосконалили кераміку. Вони виготовили фарфор — дорогоцінний керамічний продукт. Секрет виготовлення фарфору китайцями зберігався в таємниці та передавався з покоління в покоління. І дотепер він остаточно не розкритий.

В Європі перший фарфор вдалось одержати в 1709 р. німецькому алхі­міку Боттгеру з міста Альбрехтсберга. Прозорість фарфору, його механічна міцність і хімічна стійкість — це ті властивості, які наштовхнули дослідників на думку про застосування фарфорових мас для виготовлення зубних про­тезів. Уперше для протезування зубів фарфор застосував у 1774 р. француз Алексіс Дюшато, який замовив у відомого в Парижі виробника фарфору Дю-буа де Шалона комплект фарфорових зубів для себе. З того часу й почалося застосування фарфору для виготовлення знімних зубних протезів.

У 1782 р. француз П'єр Фошар уперше спробував виготовляти зубні про­тези шляхом емалювання фарфором металу. Корені зубів він використовував для фіксації зубного протеза.

У 1808 р. італійський зубний лікар Фонзі, який практикував у Парижі, уперше виготовив і застосував фарфорові зуби з платиновими крампонами різних кольорів. З 1810 по 1840 р. паризькі дантисти виготовляли фарфо­рові зуби з крампонами. Фабричне виготовлення фарфорових зубів, якість яких відповідала вимогам зубного протезування того часу, розпочалось із 1840р.

Випалювання жакетної коронки з фарфору на платиновій фользі вперше було запропоновано в 1881 p., але творцем фарфорової коронки вважають американця Ланда, який у 1887 р. запропонував метод її виготовлення.

В Україні завод, де виготовляли фарфорові зуби, почав працювати в 1930 р. у Харкові.

Нині фарфорові маси виготовляють із природних і синтетичних матеріа­лів, їх широко застосовують у стоматології для виготовлення зубних протезів.

ОБЛАДНАННЯ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ

Виготовлення зубних протезів з використанням керамічних і композит­них матеріалів доцільно організувати в спеціальному приміщенні — лабора­торії кераміки. Вона повинна відповідати всім вимогам техніки безпеки та санітарним нормам, мати спеціальне оснащення та устаткування. З приміщень зуботехнічної лабораторії зубні техніки-керамісти використовують також гіпсувальну й полірувальну кімнати, ливарню та ін.

Роботу з керамічними та композитними матеріалами проводять в окре­мих приміщеннях, щоб уникнути пилу, особливо металевого. Ці матеріали дуже чутливі до бруду й можуть змінити свій колір у процесі виготовлення протезів. Зубні техніки, які виготовляють керамічні та металокерамічні конс­трукції протезів, повинні пройти спеціальну підготовку. Лабораторні етапи виготовлення зазначених конструкцій включають:

одержання робочих моделей;

моделювання воскових композицій;

відливання металевих каркасів та їх обробку;

підготовку каркасів до покриття їх керамікою або композитом;

нанесення та спікання цих мас;

обробку й полірування протеза.

Для здійснення цієї роботи необхідно мати спеціальні інструменти та об­ладнання. Під час роботи з гіпсом, дублювальними й формувальними маса­ми користуються вібростоликом, змішувачами гіпсу та формувальних мас (як звичайними, так і вакуумними). Застосовують апарат для підігрівання дублювальних мас, вакуумний змішувач "Аверон ВС" ("Аверон", Росія), ва­куумні стоматологічні змішувачі "Баксі Мікс-200" і "Спарк Дон ЛТД" та ін. Для моделювання воском користуються електрошпателем з регулятором тем­ператури й знімними насадками-ножами. Розтоплення воску проводять у воскотопках, одно- або двокоміркових, з регульованою температурою нагрі­вання й екраном дисплея для візуального контролю температури. Це облад­нання забезпечує оптимальну температуру нагрівання, що запобігає пере-

Мал. 1. Воскотопки

Мал. 2. Електрошпатель

Мал. 3. Змішувач формувальних мас

гріванню воску та виникненню внутрішнього напруження у воскових заго­товках. Заміну воскових композицій на метал здійснюють з використанням муфельних печей та установок для плавлення та лиття металу, їх, як правило, розміщують у спеціальному приміщенні — ливарні (мал. 1—3). Лиття мета­левих каркасів здійснює зубний технік-ливарник, хоча в деяких лабораторіях усі етапи виготовлення протезів з керамічним або композитним покриттям виконує один зубний технік. Муфельні печі можуть бути як з традиційним, так і з комп'ютерним управлінням. Лиття металу проводять у вакуумних або високочастотних індукційних установках, а також на відкритому полум'ї (мал. 4, 5).

Для спікання керамічних матеріалів користуються вакуумними електро­печами. Наприклад, електропечами "Мікро Терм-50", "ЕВ 007СБ", "AUST", "ROMAT М" (фірма "Декема"), "Аверон" ("Аверон", Росія). Остання фір­ма створена в 1990 р. і випускає стоматологічне обладнання. Для випалю­вання керамічних мас ця фірма пропонує дві модифікації вакуумної електро­печі "Аверон": 007СБ (з вертикальним переміщенням робочого столика) та 008СБ (з вертикальним переміщенням нагрівальної камери при нерухомому

Мал. 4. Високочастотна ливарна установка

Мал. 5. Ливникова частина ливарної установки

робочому столику). У печі є 25 стандартних програм і така ж кількість роз­ширених програм. Електропіч "Аверон" комплектується масляним або мем­бранним насосом. Масляний вакуум-насос додатково оснащений системою збирання, фільтрації і повторного використання масла, що виключає необ­хідність його дозаправлений.

Кожна керамічна піч має датчик вакууму.

Для визначення вакууму й температури в камері зубний технік може про­вести контрольне спікання прозорої транспаранти. Спечений зразок порів­нюється зі стандартним барвником. Наявність білих прожилків і включень повітряних пухирців свідчить про недостатній рівень вакууму під час спікан­ня, тобто треба змінити програму. Провівши 2—3 контрольні спікання, мож­на відкоригувати роботу будь-якої керамічної печі. Іншим орієнтиром є краї та кути зразка, який спікають. Якщо вони деформуються та закруглюються, то це свідчить про перевищення температури, що потребує корекції.

Для роботи з композитними матеріалами пропонуються фотополімери-затори з лампами (спектр ультрафіолето­вого випромінювання — у межах 350— 600 нм). Відлиті каркаси звільняють від залишків формувальної маси за допомо­гою піскоструминних апаратів "АПС-7", "Паро Терм-10" та ін. (мал. 6). Ливники зрізають, використовуючи шліфувальні електродвигуни з прорізними карборун­довими кругами чи каменями. Подальшу обробку металевих каркасів проводять Мал. 6. Піскоструминний апарат

Мал. 7. Алмазні головки для

обробки металевих каркасів

та кераміки

на бормашинах абразивними інструментами: твердосплавними й алмазними фрезами, го­ловками, каменями, дисками (мал. 7). Так, фір­ма "Дентаурум" (Німеччина) пропонує для ро­боти з керамікою алмазний інструмент "Діа-синт" (головки різної конфігурації, диски), силіконові поліри "Церагум", полірувальний алмазний набір "Діарем". В останньому набо­рі є 5 г алмазної полірувальної пасти (розмір абразивних зерен — 3 мкм), щітка діаметром 20 мм, пухова щітка, гострий та округлий ко­нуси, окремі гумові полірувальні головки, по­ліри, щітки зі стального дроту та ін.

Зубний технік-кераміст, окрім звичайних зуботехнічних інструментів, повинен мати ще й такі інструменти:

1. Скляну пластинку. На ній замішують керамічну масу.

2. Рушник. Його кладуть під скляну пластинку, змочивши водою. Це зруч­ но для очищення шпателя та моделювального інструмента й охолодження скляної пластинки, котра повинна бути вологою, щоб керамічна маса на ній не висихала.

3. Шприц із водою. Ним додають воду під час замішування керамічної маси.

4. Шпатель для замішування. Він може бути з металу, скла, кістки, агату. Металевий шпатель при багаторазовому використанні стирається, тому ко­ лір керамічної маси, нанесеної таким шпателем, після випалювання може змінитися. Шпателі з інших матеріалів не стираються, але вони надто товсті, до них легко прилипає керамічна маса. Якщо металева поверхня захищена від стирання, то краще працювати металевим шпателем. Останній також ду­ же підходить для виймання керамічної маси з флакона.

5. Пензлики з волосся колонка чи соболя. Для нанесення шарів кераміч­ ної маси підходять пензлики № 3, № 6 і № 7 "Winsor" і "Newton", а для її під­ фарбовування краще користуватися пензликом № 0 (мал. 8, 9).

6. Моделювальний інструмент для нанесення, прорізування та формуван­ ня дентинної маси. Так, фірма "Бредент" (США) випускає мамелонкатер для прорізування дентинного шару. Для ефективнішого використання моделю- вальний інструмент можна трохи змінити, надавши йому форми ложки. За­ зубреною частиною моделювального інструмента створюють вібрацію під час конденсації керамічної маси. Невеликим екскаватором на протилежному кінці моделювального інструмента оформлюють індивідуальні борозенки на керамічній масі, підфарбовуючи її спеціальними кольоровими масами.

Мал. 8. Пензлики для нанесення керамічної маси

Моделювальним інструментом мож­на точно дозувати керамічну масу, яку виймають із флакона.

7. Різак — інструмент для зрізу­ вання надлишку керамічної дентин- ної маси. Він повинен бути пруж­ ним, тому його виготовляють із бри- твеного леза. Протилежний бік леза можна зазубрити за допомогою дис­ ка. Ним користуються для прорізу­ вання керамічної маси на контакт­ них поверхнях після її ущільнення та просушування.

8. Корнцанг. Його застосовують для утримання коронки або мосто- подібного протеза під час нанесення керамічної маси, зняття та розмі­ щення її на моделі. Корнцанг ви­ користовують також для створення вібрації в процесі конденсації кера­ мічної маси (мал. 10).

9. Молоточок. Цей інструмент за­ стосовують для конденсації кераміч­ ної маси (для цього ним постукують по корнцангу). Конденсація, прове-

Мал. 9. Нанесення керамічної маси пензликом

Мал. 10. Корнцанги

дена за допомогою молоточка, більш точна та надійна.

Мал. 11. Набір для кераміки

10. Фільтрувальний папір. Він служить для видалення надлишку вологи в першій стадії ущільнення керамічної маси. Накладений на робочу поверхню керамічного покриття фільт­ рувальний папір запобігає розтіканню кера­ мічної маси. Працювати з фільтрувальним па­ пером слід обережно, щоб уникнути відокрем­ лювання його волокон. Це ідеальний матеріал для поглинання вологи під час нанесення ве­ ликої кількості керамічної маси за допомогою шпателя.

11. Колесоподібний шпатель. Він призна­ чений для роботи з воском і адаптою. Це диск із різальним кантом (0,1 мм) за­ гальним діаметром 3 мм. Цим інструментом зрізають віск і адапту вздовж уступу.

У лабораторії кераміки повинні також бути різноманітні гладилки, ножі, очні скальпелі й пензлики різного розміру, а також набори для обробки, фіні-рування та полірування кераміки. Зазначені вище інструменти є в наборах для кераміки ("малий" і "великий"), які пропонує торговельна мережа "Мед-техніка" (мал. 11).