17. Повноваження і права професійних спілок з питань контролю за дотриманням вимог законодавчих і нормативних документів про охорону праці.

Громадський контроль за виконанням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки – в особі своїх виборних органів і представників.

Повноваження профспілок і здійснення контролю за:

1.дотриманням власником законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці

2.створення безпечних і нешкідливих умов праці

3.забезпечення належного виробничого побуту для працівників

4.забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту.

Представники профспілок мають право :

1. безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві

2. контролювати виконання відповідних програм і зобов’язань колективних договорів

3. вносити власникам, державним органам управління і контролю подання з питань охорони праці

4. одержувати від власника та державних органів управління аргументовану відповідь з питань охорони праці

5. брати участь у вирішенні колективних трудових спорів з питань застосування чинного законодавства про охорону праці, укладення колективного договору та угоди щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально - економічних умов праці та побуту між трудовим колективом та роботодавцем

6. брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, роботі комісій з питань охорони праці, надавати допомогу потерпілому, членам його сім’ї в оформленні справи для призначення відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я

7. здійснювати громадський контроль за виконанням роботодавцем законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням на підприємстві, в установі, організації безпечних або нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, правильним застосуванням установлених умов оплати праці, вимагати усунення виявлених недоліків

8. приймати участь у визначенні умов здійснення грошової компенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому продуктів, якщо робота працівників має роз’їзний характер

9. вносити обов’язкові для розглядання роботодавцем пропозиції щодо покращення умов на робочих місцях.

18. Основні поняття травматизму. Причини виникнення виробничого травматизму і профзахворювання.

Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві. Виробнича травма — це травма, одержана працюючим на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці. Нещасний випадок на виробництві — це раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок якого заподіяна шкода здоров'ю або смерть. Нещасні випадки — це травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори. Небезпечний виробничий фактор — це фактор, дія якого на працюючого у відповідних умовах призводить до травмі або іншого раптового погіршення здоров'я. Шкідливий виробничий фактор — це фактор, вплив якого на працюючого призводить до професійного захворювання. Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним. Патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів, називається професійним захворюванням. Професійне захворювання виникає як наслідок дії на працюючого специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів, і якщо їх не буде, виникнути не може. Наприклад, виникнення вібраційної хвороби внаслідок роботи з недосконалою щодо вібрації бензопилою. Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару, газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо. До професійних захворювань відносять також і професійні отруєння. Отруєння можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії на людину шкідливих речовин. Нещасні випадки, пов'язані з працею на виробництві й у побуті. Нещасний випадок на виробництві — це наслідок раптової дії на працівника якогось небезпечного виробничого фактора під час виконання трудових обов'язків або завдань керівника робіт. За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають одиночні та групові (одночасно з двома і більше працівниками). Наслідком нещасного випадку може бути:  переведення потерпілого на легшу роботу; одужання потерпілого; встановлення потерпілому інвалідності; смерть потерпілого. Нещасні випадки, які виникають не на виробництві, узагальнено називають, на відміну від виробничого травматизму, невиробничими. Основну частину таких травм становлять ті, що їх люди зазнають удома, у повсякденному побуті. Звичайно, під "домом" слід розуміти не тільки квартиру або кімнату, в якій ви живете. Під словом "дім" у даному випадку маються на увазі саме житло, сад, подвір'я, гараж, вулиця, комунальні заклади тощо. Всі ці травми називають побутовим травматизмом. В Україні щорічно в побуті травмується біля 2 млн. чол., 28 тис. з них стає інвалідами. Внаслідок ряду своїх особливостей побутовий травматизм значно меншою мірою, ніж травматизм на виробництві, піддається організованим заходам профілактики. Специфіка побуту, проведення більшої частини вільного часу вдома, у дворі, в квартирі, на присадибній ділянці, на вулиці біля будинку висувають у профілактиці побутового травматизму на перше місце особисті фактори: розуміння можливості нещасного випадку в домашній обстановці, додержання певних правил поведінки в побуті, психологічну настороженість при експлуатації побутових електричних і механічних приладів, опалювальних пристроїв тощо.